Частки кори великих півкуль

Зони кори великого мозку

Окремі ділянки кори мають різне функціональне значення. Разом з підкірковими центрами, стовбуром мозку і спинним мозком великий мозок об’єднує окремі частини організму в єдине ціле, здійснює нервову регуляцію всіх органів (рис. 55, 56).

У кору великого мозку надходять доцентрові імпульси від рецепторів. Кожному рецепторному апарату відповідає в корі ділянка, яку І.П Павлов назвав кірковим ядром аналізатора. Ділянка кори, де розташовані кіркові ядра аналізаторів, названі сенсорними зонами кори великого мозку.

Ядерна зона рухового аналізатора (сомато-сенсорна зона), куди надходять збудження від рецепторів суглобів, скелетних м’язів і сухожилок, розташована в передню- і задньоцентральних ділянках кори. У межах передньої центральної закрутки найвище розміщені центри для м’язів нижньої кінцівки, нижче — для м’язів тулуба, потім верхньої кінцівки і, нарешті, центри м’язів голови. Ураження цієї зони призводить до паралічу протилежної половини тіла.

Рис. 55. Зовнішня будова головного мозку (за дорлінг кіндерслі, 2003)

Передцентральна звивина (gyrus precentralis) і прицентральна часіка (lobulus paracentralis) лобової частки становлять руховий центр кори і є аналізатором кінестезичних імпульсів, які надходять від посмугованих м’язів, суглобів, сухожилків. Тут замикаються рухові умовні рефлекси. У верхній ділянці перед центральної звивини розташовані клітинні групи, що належать до м’язів нижніх кінцівок, нижче — верхніх кінцівок, ще нижче — неврони, пов’язані з іннервацією м’язів голови. Оскільки нервові шляхи перехрещуються, праві рухові центри кори пов’язані з мускулатурою лівої сторони тіла і навпаки.

У задній частині середньої лобової звивини міститься центр узгодженого руху голови й очей (окоруховий, блоковий, відвідний і додатковий нерви).

Рис. 56. Кіркові поля (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)

У задньому відділі нижньої лобової звивини розміщена зона Брока — руховий центр мови, який разом із центром Верніке забезпечують здатність людини читати, писати, чути, вимовляти і розуміти мову.

Ушкодження різних полів кори лобової частки може призвести: до підвищення агресивності й послаблення реакції страху; зростання пасивно-захисних умовних рефлексів; порушення харчових і захисних умовних рефлексів.

У таких людей спостерігається втрата ініціативи, апатія, порушення абстрактного мислення, нездатність до творчого мислення, розгальмування нижчих емоцій і потягів, розлади мовлення і понятійного мислення.

У задній частині лобової звивини розташований центр письма, ураження якого призводить до порушення навичок письма під контролем зору.

У лівій (у лівшів у правій) нижній тім’яній часточці розташований центр, який координує цілеспрямовані рухи. Він функціонує за типом тимчасових зв’язків, які виникають протягом індивідуального життя, тобто умовних рефлексів. У разі ушкодження цього центру елементи довільних рухів зберігаються, але порушуються цілеспрямовані дії (апраксія).

У верхній тім’яній частці (задньоцентральна звивина) розміщений кірковий центр аналізаторів чутливості (больової, температурної, дотикової), або сомато-сенсорна кора. Ураження кори у цій частині призводить до часткової або повної анестезії (втрата чутливості).

Ураження кори в ділянці верхньої тім’яної частки призводить до зниження больової чутливості і порушення стереогноза — впізнавання предметів на дотик без допомоги зору.

У нижній тім’яній частині розташований центр праксії, який регулює здатність здійснювати координаційні рухи, які складають основу робочих процесів і потребують спеціального навчання.

У кутовій звивині тім’яної частки розташований зоровий центр мови. Його ураження призводить до неможливості розуміння письма (алексія).

Тім’яна ділянка — це апарат вищої інтегративної діяльності мозку людини, вона безпосередньо стосується процесів біологічної і соціальної адаптації, є фізіологічною основою вищих психічних функцій.

Локалізація статичного аналізатора (центр збереження рівноваги і положення тіла в просторі) — кора верхньої та середньої скроневих звивин. Ушкодження цього центру призводить до атаксії (розладу координації рухів).

Зона шкірного аналізатора, зв’язаного з температурою, больовою і тактильною чутливістю займає задньоцентральну ділянку. Центри чутливості нижчих частин тіла розміщені у верхніх частинах тіла — у нижніх її ділянках.

Найбільшу площу займає кіркове представництво рецепторів кисті рук, голосового аналізатора і обличчя, найменшу — тулуба, стегна і гомілки.

Ядерна зона зорового аналізатора розташована на внутрішній поверхні потиличної ділянки, в зоні шпорної борозни. Ураження цього центру призводить до сліпоти. При порушеннях у сусідніх із шпорною борозною частин кори в ділянці потиличного полюса на медіальній і латеральній поверхнях частки може спостерігатися втрата зорової пам’яті, здатності орієнтації у незнайомій обстановці, порушення функції, пов’язаної із бінокулярним зором (здатності за допомогою зору оцінювати форму предметів, відстань до них тощо).

У корі верхньої скроневої звивини розташована частина слухового аналізатора, а поблизу від бокової борозни — ядерна зона смакового аналізатора. Двостороннє ураження до повної кіркової глухоти.

Нюхова зона розміщена на внутрішній поверхні скроневих ділянок кори. В ділянці середньої і нижньої скроневих звивин розташоване кіркове представництво вестибулярного аналізатора. Ураження цієї ділянки призводить до порушення рівноваги під час стояння і зниження чутливості.

Із сенсорними зонами взаємодіє моторна зона кори великого мозку. Ядерні зони аналізаторів — це ділянки кори, в яких закінчується основна маса провідних шляхів аналізаторів. За межами ядерних зон розташовані розсіяні елементи, куди надходять імпульси від тих же рецепторів, що і в ядро аналізатора.

Центр мови міститься у лівій півкулі. Розрізняють 2 центри мови: руховий (зона Брока), який міститься у нижній частині лобової ділянки і слуховий (зона Верніке), який знаходиться у скроневій ділянці, під заднім кінцем сільвієвої борозни. Центри мови є лише у людини. Мовлення, мислення, почуття і вправні рухи контролюються нейронами, які розміщені в лобовій ділянці головного мозку. Розпізнавання тонів і звуків відбувається в скроневій ділянці. Ця ділянка також бере участь у запам’ятовуванні інформації. Різноманітні сенсорні відчуття, такі як біль, температура усвідомлюються та інтерпретуються в тім’яній ділянці. Потилична ділянка фіксує та інтерпретує зорові образи.

Источник: http://pidruchniki.com/1588072852985/meditsina/zoni_kori_velikogo_mozku

Великий (кінцевий мозок) Структура півкуль: кора головного мозку та підкірка Звивини та борозни кори Частки кори Зони кори Значення кори головного мозку

Інші завдання дивись тут.

ВЕЛИКИЙ (КІНЦЕВИЙ) МОЗОК – вищий відділ центральної нервової системи.

Загальна довжина всіх кровоносних судин півкуль становить близько 560 км.

У довжину півкулі сягають 17 см, у ширину — 14 см, у товщину 1,3 — 4,5 мм.

На великий мозок припадає 85 % маси мозку.

У більшості людей (80 — 90 % становлять правші) домінантною є ліва півкуля.

Ліва півкуля більш активно задіяна в обробці математичної і мовної інформації (центри мови, письма, лічби, читання, пам’яті).

Права більш важлива для креативності, артистичних здібностей, сприйняття мистецтва (центри музичної та абстрактної пам’яті, запам’ятовування геометричних і художніх образів).

Великий мозок складається з двох півкуль, з’єднаних мозолистим тілом.

Півкулі великого мозку — це утвори кінцевого мозку, що мають виражену складчасту поверхню й забезпечують обробку інформації та формування складних форм поведінки людини

Розрізняють праву та ліву півкулі, вони відповідають за мову, мислення, рухи кінцівок. У середині кожної півкулі розташований шлуночок мозку.

Розподіл функцій між півкулями:

• ліва півкуля відповідає за такі важливі функції: мовлення, читання, письмо, лічбу, аналіз, інтелект;

• права півкуля відповідає за образне сприйняття, уяву, почуття, синтез та інтуїцію.

Мозолисте тіло складається з нервових волокон.

Значення мозолистого тіла: через нього здійснюється зв’язок між обома півкулями.

Функції великого мозку:

• керує діяльністю інших відділів головного мозку;

• керує спинним мозком;

• забезпечує психічну діяльність (пам’ять, мислення, мова, поведінка)

СТРУКТУРА ПІВКУЛЬ.

ПІДКІРКА — ЕВОЛЮЦІЙНА СТАРА ЧАСТИНА ПІВКУЛЬ.

• Основна маса кінцевого мозку.

• Утворена білою речовиною — відростками нейронів, які разом з нервовими волокнами, спрямованими до кори, утворюють низхідні та висхідні провідні шляхи основи півкуль, що з’єднують кору з усіма відділами нервової системи.

• В білій речовині основи півкуль містяться скупчення нервових клітин — підкіркові (базальні) ядра сірої речовини, які передають імпульси від кори до проміжного мозку. Містить також скупчення сірої речовини — гіпокамп, нюхову цибулину.

Базальні ядра — це скупчення сірої речовини, які беруть участь у регуляції складних рухових актів (допоміжних рухів під час ходіння, мімічні рухи тощо), кровообігу, регуляції тонусу скелетних м’язів та здійснення орієнтувальних, захисних, харчових рефлексів, а також виливають на формування поведінки людини.

Гіпокамп — центр лімбічної системи, який бере участь у формуванні пам’яті, процесах запам’ятовування й навчання.

Лімбічна кора (від лат. limbus [лімбус] — кайма, облямівка, край) — частина навколо мозолистого тіла, до якої примикають скупчення підкіркових ядер.

Лімбічна система — лімбічна кора і скупчення підкіркових ядер (окремі ядра таламуса, гіпоталамус, гіпокамп тощо) — функціональне об’єднання структур мозку, що визначає підсвідому (інстинктивну) поведінку, зокрема здобування їжі, захист, орієнтування, розмноження, також відповідає за емоції й потреби, за виникнення відчуттів задоволення — незадоволення, регулює рівень уваги, сприйняття, відтворення емоційно значущої інформації, сприймання запаху, світла, формування пам’яті. Розміщена навколо верхньої частини стовбура головного мозку.

Значення лімбічної системи: забезпечують загальне пристосування організму до змін довкілля і визначають інстинктивну поведінку.

Функції лімбічної системи:

• бере участь в емоційній та інстинктивній поведінці;

•підтримує сталість внутрішнього середовища організму.

КОРА ПІВКУЛЬ, АБО МАНТІЯ.

Кора функціонує як єдине ціле, є матеріальною основою психічної діяльності людини (пам’ять, мова, мислення та регуляція поведінки людини пов’язані саме з корою).

У корі виділяють нову кору (більша частина), давню, стару та проміжну.

Кора має товщину від 1 до 4 мм.

Загальна площа кори становить приблизно 2,2 м2, з яких дві третини знаходяться у борознах та звивинах.

Кора становить приблизно 44% від об’єму півкуль.

Кількість нейронів кори може змінюватися в межах 109—1010, і кожен має від 7 до 10 тис. зв’язків із сусідніми клітинами, що визначає гнучкість, стійкість і надійність функцій кори

Кора великих півкуль, незважаючи на незначну товщину, має складну будову. У корі великих півкуль міститься близько 14 млрд нейронів, розташованих у 6 шарів.

• Кора людини добре розвинута.

• Вкриває ззовні півкулі. Кора півкуль відтворює форму черепа.

• Утворена сірою речовиною (тілами нейронів), проміжки між якими заповнені клітинами нейроглії та містять нервові волокна і кровоносні судини.

• Від кори всередину мозку відростки нейронів та нервові волокна до кори утворюють низхідні та висхідні нервові шляхи, що з’єднують кору з усіма відділами нервової системи.

• Формує звивини (складки) та борозни (заглиблення).

• Шість шарів кори утворені нейронами різних форм і функцій

Нейрони кори великого мозку.

Нейрони кори головного мозку розміщені в шість шарів, мають тісний зв’язок і функціонують як одне ціле.

Кожний шар кори складений з нейронів певною виду. Лише зовнішній (верхній) утворений короткими відростками нервових клітин. Головна частина інформації надходить у кору до зірчастих клітин 3 — го шару та пірамідальних клітин 4 — го шару.

Нейрони кори взаємодіють так, що передача інформації в горизонтальному напрямку неефективна, що пов’язано зі значною кількістю коротких аксонів.

Нейрональна колонка — це сукупність вертикально розташованих нейронів у корі головного мозку, що проходить через її шари. Саме колонка і є основною структурно — функціональною одиницею кори півкуль людини, що здійснює обробку інформації.

Малі колонки містять від 80 до 120 нейронів майже в усіх зонах мозку.

Загалом у корі людини нараховується близько 2 x 10 5 таких колонок.

Колонки поєднуються між собою горизонтальними зв’язками й утворюють нейронні ансамблі.

Простір між тілами й відростками нервових клітин кори заповнений нейроглією та капілярами.

Звивини – складки різних розмірів, у які зібрана кора півкуль.

Борозни — заглиблення, що знаходяться між звивинами, у них сховані понад 2/3 поверхні кори, що збільшує її загальну поверхню.

Кількість борозен та звивин у людей приблизно однакова, але рельєф, який вони утворюють, у кожної людини свій.

Три найбільші борозни півкуль: бічна (найглибша борозна відділяє скроневу частку від лобової та тім’яної), центральна (відокремлює лобову частку від тім’яної) і потилично-тім’яна (відділяє потиличну частку від тім’яної), які обмежують частки півкуль, причому кожна частка має ще чималу кількість менших борозен, між якими розташовані звивини.

Особливості зовнішньої будови півкуль великого мозку людини пов’язані із сильно вираженою складчастою поверхнею, що має індивідуальний характер, закладається ще до народження й розвивається до періоду статевої зрілості.

Формування звивин та борозен.

1) Складки півкуль починають формуватися ще в зародковому розвитку.

2) У новонароджених уже є первинні, вторинні й третинні борозни, але вони продовжують розвиватися й після народження, особливо до 1 — 2 років.

3) До 7 — 12 років борозни й звивини вже мають такий вигляд, як у дорослої людини.

Чотири основні частки великого мозку.

Источник: http://8next.com/bl/3916-bl_043.html

Великі півкулі головного мозку

Великі півкулі головного мозку являють собою самий масивний відділ головного мозку. Вони покривають мозочок і стовбур мозку. Великі півкулі складають приблизно 78% загальної маси мозку. У процесі онтогенетичного розвитку організму великі півкулі головного мозку розвиваються з кінцевого мозкового міхура нервової трубки, тому даний відділ головного мозку називається також кінцевим мозгом.Большіе півкулі головного мозку розділені по середній лінії глибокої вертикальної щілиною на праве і ліве півкулі. У глибині середній частині обидві півкулі з’єднані між собою великий спайкою — мозолясті тілом. У кожній півкулі розрізняють частки: лобову, тім’яну, скроневу, потиличну і островок.Долі мозкових півкуль відокремлюються одна від іншої глибокими борознами. Найбільш важливі три глибокі борозни: центральна (роландова), що відокремлює лобову частку від тім’яної; збоку (сильвиева), що відокремлює скроневу частку від тім’яної, і тім’яно-потилична, що відокремлює тім’яну частку від потиличної на внутрішній поверхні полушарія.Каждое півкуля має верхнебоковую (опуклу). нижню і внутрішню поверхность.Каждая частка півкулі має мозкові звивини, відокремлені один від одного борознами. Зверху півкуля покрито корою — тонким шаром сірої речовини, яка складається з нервових клеток.Кора головного мозку — найбільш молоде в еволюційному відношенні освіту центральної нервової системи. У людини вона досягає найвищого розвитку. Кора головного мозку має величезне значення в регуляції життєдіяльності організму, у здійсненні складних форм поведінки і становленні нервово-психічних функцій.Под корою знаходиться біла речовина півкуль, воно складається з відростків нервових клітин — провідників. Через утворення мозговьгх звивин загальна поверхня кори головного мозку значно збільшується. Загальна площа кори півкуль становить 1200 см2, причому 2/3 її поверхні знаходиться в глибині борозен, а 1/3 — на видимій поверхні півкуль.

Лобно ДОЛЯ.Лобная частка займає передні відділи півкуль. Від тім’яної частки вона відокремлюється центральної борозною, від скроневої — бічний борозною. У лобовій частці є чотири звивини: одна вертикальна — прецентральная і три горизонтальні — верхня, середня і нижня лобові звивини. Звивини відокремлені один від одного борознами. На нижній поверхні лобових часток розрізняють пряму і орбітальну звивини. Пряма звивина залягає між внутрішнім краєм півкулі, нюхової борозною і зовнішнім краєм півкулі. У глибині нюхової борозни лежать нюхова цибулина і нюховий тракт. Функція лобових часток пов’язана з організацією довільних рухів, рухових механізмів мови, регуляцією складних форм поведінки, процесів мислення. У звивинах лобової частки сконцентровано кілька функціонально важливих центрів. Передня центральна звивина є «представництвом» первинної рухової зони зі строго певною проекцією ділянок тіла. Обличчя «розташоване» в нижній третині звивини, рука — в середній третині, нога — у верхній третині. Тулуб представлено в задніх відділах верхньої лобової звивини. Таким чином, людина спроецирован в передній центральній звивині догори ногами і вниз головою. Передня центральна звивина разом з прилеглими задніми відділами лобових звивин виконує дуже важливу у функціональному відношенні роль. Вона є центром довільних рухів. У задніх відділах верхньої лобової звивини розташовується також екстрапірамідний центр кори, тісно пов’язаний анатомічно і функціонально з утвореннями так званої екстрапірамідної системи. Екстрапірамідна система — рухова система, яка допомагає здійсненню довільного руху. Це система «забезпечення» довільних рухів. У задньому відділі середньої лобової звивини знаходиться лобовий окоруховий центр, що здійснює контроль за співдружніх, одночасним поворотом голови і очей. У задньому відділі нижньої лобової звивини розташований моторний центр мовлення (центр Брока). Лобний відділ кори великих півкуль бере також активну участь у формуванні мислення, організації цілеспрямованої діяльності, перспективному плануванні.

Тім’яних ДОЛЯ.Теменная частка займає верхнебокових поверхні півкулі. Від лобової тім’яна частка спереду і збоку обмежується центральною борозною, від скроневої знизу — бічний борозною, від потиличної — уявною лінією, що проходить від верхнього краю тім’яно-потиличної борозни до нижнього краю полушарія.На верхнебоковой поверхні тім’яної частки є три звивини: одна вертикальна — задня центральна і дві горизонтальні — верхнетеменная і нижнетеменной. Частина нижнетеменной звивини, обвідної задній відділ латеральної борозни, називають надкраевой (супрамаргінальной), а частина, навколишнє верхню скроневу звивину, — вузловий (ангулярний) областью.Теменная частка, як і лобова, становить значну частину півкуль головного мозку. У філогенетичному відношенні в ній виділяють старий відділ — задню центральну звивину, новий — верхнетеменную звивину і більш новий — нижнетеменной звивину. Функція тім’яної частки пов’язана зі сприйняттям і аналізом чутливих подразнень, просторовою орієнтацією. У звивинах тім’яної частки сконцентровано кілька функціональних центров.В задньої центральної звивині спроектовані центри чутливості з проекцією тіла, аналогічної такої в передній центральній звивині. У нижній третині звивини спроецировано особа, в середній третині — рука, тулуб, у верхній третині — нога. У верхній тім’яної звивині знаходяться центри, які відають складними видами глибокої чутливості: м’язово-суглобовий, двомірної-просторовим почуттям, почуттям ваги і об’єму руху, почуттям розпізнавання предметів на ощупь.Такім чином, у тім’яній частці локалізується корковий відділ чутливого аналізатора.В нижньої тім’яній частці розташовані центри праксису. Під праксисом розуміються стали автоматизованими в процесі повторень і вправ цілеспрямовані рухи, які виробляються в ході навчання і постійної практики протягом індивідуального життя. Ходьба, їжа, вдягання, механічний елемент листи, різні види трудової діяльності (наприклад, рухи водія з управління автомобілем, косовиця та ін) є праксисом. Праксис — вищий прояв властивої людині рухової функції. Він здійснюється в результаті поєднаної діяльності різних територій кори головного мозку.

Скроневих ДОЛЯ.Вісочная частка займає ніжнебоковие поверхню півкуль. Від лобової і тім’яної часток скронева частка відмежовується бічній борозною. На верхнебоковой поверхні скроневої частки є три звивини — верхня, середня і нижня. Верхня скронева звивина знаходиться між сильвиевой і верхньої скроневої борознами, середня — між верхньою і нижньою скроневої борознами, нижня — між нижньою скроневої борозною і поперечної мозкової щілиною. На нижній поверхні скроневої частки розрізняють нижню скроневу звивину, бічну потилично-скроневу звивину, звивини гіпокампу (ноги морського коня). Функція скроневої частки пов’язана з сприйняттям слухових, смакових, нюхових відчуттів, аналізом і синтезом мовних звуків, механізмами пам’яті. Основний функціональний центр верхнебоковой поверхні скроневої частки знаходиться у верхній скроневій звивині. Тут розташовується слуховий, або гностичний, центр мовлення (центр Верніке). У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої частки знаходиться слухова проекційна область кори. Нюхова проекційна область знаходиться в гіппокамповой звивині, особливо в її передньому відділі (так званому гачку). Поруч з нюховими проекційними зонами знаходяться і вкусовие.Вісочние частки відіграють важливу роль в організації складних психічних процесів, зокрема пам’яті.

Потиличну ДОЛЯ.Затилочная частка займає задні відділи півкуль. На опуклою поверхні півкулі потилична частка не має різких меж, що відокремлюють її від тім’яної та скроневої часток, за винятком верхнього відділу тім’яно-потиличної борозни, яка, розташовуючись на внутрішній поверхні півкулі, відокремлює тім’яну частку від потиличної. Борозни і звивини верхнебоковой поверхні потиличної частки непостійні і мають вариабельное будову. На внутрішній поверхні потиличної частки мається шпорная борозна, яка відокремлює клин (трикутної форми часточку потиличної частки) від язичкової звивини і потилично-скроневої ізвіліни.Функція потиличної частки пов’язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття. При цьому в області клина проектується верхня половина сітківки ока, яка сприймає світло від нижніх полів зору; в області язичкової звивини знаходиться нижня половина сітківки ока, яка сприймає світло від верхніх полів зору.

ОСТРОВОК.Островок, або так звана закрита часточка, знаходиться в глибині бічної борозни. Від прилеглих сусідніх відділів острівець відділений кругової борозною. Поверхня острівця розділена його поздовжньої центральної борозною на передню та задню частини. У острівці проектується аналізатор смаку.

Мозолистого ТЕЛО.Мозолістое тіло — дугоподібна тонка пластинка, філогенетично молода, з’єднує серединні поверхні обох півкуль. Подовжена середня частина мозолистого тіла ззаду переходить в потовщення, а спереду викривляється і дугоподібно загинається вниз. Мозолисте тіло з’єднує філогенетично найбільш молоді ділянки півкуль і відіграє важливу роль в обміні інформацією між ними.

Кора великого мозку розділяється на нову, давню, стару і проміжну, істотно звіряти але строенію.Новая кора (neocortex) займає близько 96% всієї поверхні півкуль великого мозку і включає потиличну, нижню тім’яну, верхню тім’яну. постцентральную, прецентральная, лобову, скроневу, островковую і лімбічну області.Новая кора великого мозку характеризується шестишарові будовою:

— I шар — молекулярна платівка (lamina molecularis);

— II — зовнішня зерниста пластинка (lamina granularis externa);

— III — зовнішня пірамідна пластинка (lamina pyramidalis externa);

— IV — внутрішня зерниста пластинка ( lamina granularis interna);

— V — внутрішня пірамідна пластинка (lamina pyramidalis interna);

— VI — мультиформна пластинка (lamina multiformis).

Древня, стара і проміжна кора займає 4,4% кори великого мозку.

Источник: http://www.medbib.in.ua/bolshie-polushariya-golovnogo29657.html

Частки півкуль

Великі борозни ділять півкулі на частки. У кожній півкулі розрізняють лобову (1), тім`яну (2), потиличну (3) і скроневу (4) частки. Центральна борозна відокремлює лобову частку від тім`яної, бічна — тім`яну від скроневої.

Сіра речовина знаходиться на поверхні, утворюючи кору півкуль. Вона досягає 3-4 мм товщини, а нейрони в корі розташовуються в 6 шарів. Вважають, що кількість нервових клітин в корі одно 12-14 мільярдам. Загальна поверхня кори півкуль становить близько 2500 см 2 .

Біла речовина лежить під корою півкуль головного мозку. Воно утворює провідні шляхи головного мозку з трьома видами волокон. Одні волокна пов`язують ділянки кори з іншими відділами центральної нервової системи, інші здійснюють зв`язок між відділами кори в одній півкулі, а треті з`єднують кору правої і лівої півкуль.

Перехрест провідних шляхів в мозолистом тілі і ще в деяких місцях об`єднує головний мозок в єдине ціле анатомічно і функціонально. Ділянки кори головного мозку відрізняються один від одного: не скрізь присутні всі 6 шарів нейронів і нейрони мають неоднакову будову. Тому ділянки коривиполняют різні функції.

«Анатомія і фізіологія людини», М.С.Міловзорова

Поділися в соц. мережах:

Источник: http://medukrok.ru/glosarij/14575-chastki-pivkul.html

Великий мозок. Функції кори головного мозку

Великий мозок складається з двох півкуль — лівої і правої. Вони поділені між собою поздовжньою щілиною великого мозку, у глибині якої, міститься велика спайка, яка з’єднує обидві півкулі. Ця спайка складається з нервових волокон і називається мозолистим тілом.

Поверхня кожної півкулі вкрита корою, яка складається з клітин, і поділена великою кількістю борозен. Ділянки кори, розміщені між борознами, називаються звивинами. Найглибші борозни ділять кожну півкулю на частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу.

Кожна півкуля має три поверхні: верхньолатеральну (верхньобічну), медіальну (внутрішню) і нижню поверхні. Найбільшою борозною верхньолатеральної поверхні півкулі великого мозку е латеральна (бічна) борозна, яка ще називається по імені автора- Сільвіева борозна. Дно цієї борозни становить острівцеву частку (острівець). Латеральна борозна відділяє скроневу долю від тім’яної та лобної долей.

Друга велика борозна верхньолатеральної поверхні півкулі – центральна, яку ще по імені автора називають Роландовою борозною. Вона відокремлює лобову частку від тім’яної. Ззаду тім’яна частка примикає до потиличної. Межею між ними є тім’яно-потилична борозна, розташована переважно на медіальній поверхні півкулі великого мозку .

Борозна, розташована попереду центральної борозни, називається передцентральною. Разом вони виділяють прецентральну звивину. Прецентральноазвивина відноситься до лобної долі.

На латеральній поверхні лобної долі, окрім того, розрізняють три горизонтально розміщені звивини — верхню, середню і нижню лобові звивини.

Позаду центральної борозни міститься постцентральна борозна, між яким знаходиться постцентральна звивина. Постцентральна звивина відноситься вже до тім’яної долі. Внутрішньотім’яна борозна поділяє тім’яну долю на верхню і нижню тім’яні часточки. В останній розрізняють надкрайову і кутову звивини.

На верхньолатеральній поверхні вискової частки поздовжньо розташовані верхня, середня і нижня вискові звивини.

Кількість і напрям звивин і борозен верхньолатеральної поверхні потиличної частки півкуль дуже непостійні.

На медіальній поверхні півкуль над мозолистим тілом дугоподібно розміщується поясна звивина, яка переходить у парагіпокампальну звивину (звивину морського коника). На медіальну поверхню півкуль переходять також звивини верхньолатеральної поверхні лобової, тім’яної і потиличної часток. На межі між лобовою і тім’яною частками лежить парацентральна часточка, яка утворюється в результаті переходу прецентральної звивини у постцентральну. На внутрішній поверхні потиличної частки проходить гостюкоподібна борозна. Над нею лежить звивина яка носить назву клина, під нею — язикова звивина.

Борозни і звивини нижньої поверхні півкуль належать до різних часток.

Окрім кори сіра речовина в говлоному мозку мітиться ще в глибині півкуль і це скупчення сірої речовини носить назву базальних або підкіркових вузлів. Базальні вузли представлені смугастим тілом – corpus striatum, яке в свою чергу складається з хвостатого ядра (nucleus caudatus) та сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis). Тут слід сказати що всі назви в анатомії надзвичайно логічні. Так, хвостате ядро має вигляд коми з довгим хвостиком за що і отримало свою назву. Сочевицеподібне ядро нагадує за своєю формою плід з родини бобових – сочевицю. Видно та людина, яка дала таку назву цьому ядру любила їсти сочевицю. Зовнішня чистина сочевиценподібного ядра носить цілком логічну назву лушпини (putamen) і внутрішня частина носить назву блідої кулі, оскільки складається з малої кількості сірих клітин та великої кількості білих провідників.

Бліда куля в свою чергу складається з двох відділів – медіального та латерального члеників. Хвостате ядро та лушпина, хоча і розділені передньою ніжкою внутрішньої капсули, настільки близькі за своєю будовою та функціями, що є по суті єдиним утворенням.

Людина і її нервова система є продуктом еволюційного розвитку. Тому в функціональній анатомії нервової системи прийнято виділяти більш молоді в філогенетичному плані структури та більш старі. З цих позицій хвостате ядро та лушпина відносять до нової підкірки – до неостріатума. А бліду кулю разом з деякими утвореннями стовбура мозку, а саме з чорною речовиною та червоними ядрами – до старої частини підкірки – до палеостріатума.

Підкіркові вузли відносяться до екстрапірамідної системи, яка відповідає за автоматизовані, завчені рухи і підготовлює м’язи до сприйняття імпульсу довільних рухів, а також виконує багато інших функцій, про які детальніше буде сказано у відповідному розділі.

Біла речовина півкуль великого мозку представлена мієліновими волокнами (відростками нервових клітин), які мають різне функціональне значення. Асоціативні волокна з’єднують між собою сіру речовину кори у межах однієї півкулі; комісуральні волокна зв’язують в основному симетричні ділянки кори, розташовані у різних півкулях; проекційні волокна є провідними шляхами, які з’єднують кору з розміщеними нижче відділами головного мозку і зі спинним мозком. Провідні шляхи утворюютьпроменистий вінець,  який складається з віялоподібно розсипаних волокон, і внутрішню капсулу.  Остання лежить між базальними ядрами. У ній розрізняють передню і задню ніжки і розміщене між ними коліно. Передня ніжка відокремлює хвостате ядро від сочевицеподібного, задня — сочевицеподібне ядро від таламуса.

Дослідження функцій кори великого мозку

Для діагностики захворювань нервової системи велике значення мають дослідження мови і пов’язаних з нею читання, письма, лічби, а також гнозису і праксису.

Источник: http://medstudia.com/medviva/velikiy-mozok-funktsiyi-kori-golovnogo-mozku

§ 2. Кора великих півкуль мозку

Найбільш розвинена частина головного мозку — його великі півкулі. Великі півкулі — парне утворення, що складається з правої і лівої половин, з’єднаних між собою так званим мозолясті тілом. Зовні великі півкулі покриті тонким шаром сірої мозкової речовини товщиною 3-4 мм. Цей шар сірої речовини називається корою великих півкуль. Інша частина півкуль являє собою біле мозкову речовину і складається з нервових волокон, які з’єднують окремі ділянки півкуль (асоціативні волокна) і одна півкуля з іншим (спайкові волокна)

У корі налічується близько 15 мільярдів нейронів (т. е. в 4 рази більше, ніж людей на Землі) різного розміру, форми і будови. Вони дуже щільно і економно «упаковані» (в 1 мм 3 — 30 000 нейронів) і складають 6 шарів, що розрізняються за своїми функціями. Завдяки своїм відростках і синапсах клітини кори вступають в численні контакти один з одним. Число подібних зв’язків у корі виражається астрономічними числами, якщо врахувати, що клітин 15 мільярдів, а число контактів однієї клітини і її відростків з іншими клітинами і їх відростками може доходити до 6000. Тому кора являє собою єдине, злагоджено діюча ціле. Нервові клітини кори не можуть ділитися, тобто розмножуватися. У новонародженої дитини ту ж кількість нервових клітин, що і у дорослого. Розвиток йде по шляху ускладнення будови клітин і збільшення кількості контактів між ними. Починаючи ж з 30-35 років кількість нервових клітин зменшується: за підрахунками вчених, щодня гине до 50000 і більше нервових клітин.

Кора — безпосередня матеріальна основа психічних процесів у тварин, мислення і свідомості у людини. У процесі еволюційного розвитку кора вперше з’являється у плазунів і птахів, а інтенсивно розвиватися починає лише у ссавців. У вищих тварин — людиноподібних мавп — кора вже значно розвинена. Але лише у людини кора головного мозку досягає найвищого ступеня досконалості — в ній набагато більше клітин (в корі людиноподібних мавп від 2 до 5 мільярдів нервових клітин), вони значно складніше влаштовані, незмірно більше і кількість зв’язків між ними.

У процесі еволюційного розвитку роль великих півкуль, і зокрема кори, в організації життя і поведінки тварин зростає. Це видно по тих наслідків, які тягне за собою оперативне (у наукових цілях) видалення великих півкуль у тварин, що стоять на різних щаблях біологічної еволюції.

На поведінці жаби видалення великих півкуль майже ніяк не позначається. У птахів така операція викликає глибокі зміни в поведінці. Втрачаються всі умовні рефлекси, така птиця не звертає уваги на хижих птахів, може сісти на будь-який предмет, у тому числі на кішку і собаку. Собака, позбавлена. великих півкуль, — глибокий інвалід. Вона зберігає здатність пересуватися, але втрачає всі навички, не впізнає господаря, байдуже реагує на загрозу. Вона може померти від голоду чи спраги, хоча їжа і вода знаходяться поруч, якщо тільки вони не потраплять їй в порожнину рота (випадково чи з волі експериментатора). Мавпа після подібної операції навіть при, самому ретельному догляді живе не більше 3 місяців. Вона знаходиться в заціпенінні, мляво реагує тільки на сильні подразники, у неї повністю зникає умовно-рефлекторна діяльність. Що стосується людини, то можна спостерігати поведінку дитини у вкрай рідкісних випадках, коли діти народжуються без великих півкуль. Ці діти зазвичай гинуть незабаром після народження. Зареєстровано всього один випадок, коли така дитина прожив майже 4 роки. Він весь час перебував в напівсонному стані, абсолютно не реагував на зовнішні подразнення, але він смоктав груди матері, а потім соску і тому існував.

Еволюція кори йде по шляху збільшення її поверхні. У вищих тварин і особливо у людини це досягається за рахунок зростання кількості та глибини борозен — при одному і тому ж обсязі велика поверхня досягається при складчатом її будові.

Тому, як це видно на рис. 5 або 6, поверхню великих півкуль не гладко, а має складчастий вигляд, порізана великою кількістю борозен і звивин, наявність яких значно збільшує площу кори. Якщо розправити і розгладити всі складки, то поверхня кори великих півкуль у чоло століття складе до 2000 см 2 (у дельфіна — близько 900 см 2, у шимпанзе — 560 см2, у собаки — 130 см2), причому 2/3 цієї площі припадає на стінки і дно борозен і лише 1/3 знаходиться на поверхні.

Початок систематичного вивчення будови і функцій мозкової речовини було покладено незвичайним договором, який у середині XIX в. уклали між собою члени паризького суспільства антропологів під керівництвом Поля Брока — кожен з них заповідав свій мозок після смерті своїм колегам для вивчення. В даний час досить добре вивчено будову клітин мозку. З цією метою найтонші зрізи мозкової тканини вивчають під мікроскопом. Вивчають і функції різного виду клітин. Для цього, зокрема, зіставляють ті чи інші порушення психічних функцій з областю ураження мозку (при травмі або захворюванні). Останнім часом широко застосовують метод імплантації в мозок тварин (а в клініках з лікувальними цілями і в мозок людей) дуже тонких електродів,

Малюнок

через які впливають слабким струмом на відповідні ділянки мозку і спостерігають за реакцією тварини. В окремих випадках представляється можливість навіть розмовляти з хворими під час операції головного мозку (мозок абсолютно не відчуває болю, і хірургічні операції на мозку безболісні — застосовують тільки місцеву анестезію для поверхневих тканин і кісток черепа). Подразнюючи дуже слабким струмом окремі ділянки оперованого мозку, можна питати хворого про його відчуттях.

У корі обох півкуль головного мозку розрізняють чотири частини: лобову, потиличну, тім’яну і скроневу (рис. 5). Лобові частки — вищі відділи людського мозку. Вони останніми з’явилися в процесі еволюції і досягають свого повного розвитку лише у людини. У людини вони займають 29 відсотків поверхні кори, в той час як у людиноподібної мавпи -16, у собаки — 7, у кішки — 3 відсотки. Лобові частки, відіграють найважливішу роль в організації цілеспрямованої діяльності, підпорядкуванні її стійким намірам, спонукальним причин (мотивів). При ураженні лобових часток цілеспрямоване осмислене поведінка стає неможливим, будь-яке випадкове відволікаючу обставина спонукає до невиправданого поведінки. Такий хворий не може зосередитися на цілі, він веде себе як автомат: побачив сходи — йде по ній, побачив проходить повз людини — мимоволі пішов за ним, побачив дзвінок — подзвонив; він може зайти, як у двері, у відкриті дверцята шафи, а потім довго безпорадно стояти там. Він не може вирішити найпростішої арифметичної задачі, хоча приклади на додавання і віднімання вирішує, не може активно писати при збереження техніки листи і т. д.

Решта частки відають прийомом, переробкою та зберіганням інформації, що надходить від органів чуття (рис. 6). У потиличній частці знаходяться центри зору, в скроневій — центри слуху і нюху, в тім’яній — центри шкірних відчуттів (тепла, холоду, тиску).

Область передньої центральної звивини — моторна (або рухова) область кори, причому верхня її частина управляє рухом ніг, середина — рухами рук, нижня — рухами особи. Клітини премоторної зони, що лежать перед передньої центральної звивиною, забезпечують об’єднання окремих рухів в плавний потік. При ураженні клітин цієї зони руху втрачають плавність, виробляються ривками і поштовхами. При ураженні більш глибоких шарів цієї зони людина виявляється не в змозі припинити раз почалося монотонний рух і продовжує його, часто аж до повної знемоги.

Наприклад, почавши писати цифру «3», він не може зупинитися і креслить нескінченну кількість кружечків, сам дивуючись неможливості припинити рух. Інший хворий, почавши стругати дошку, виявився не в змозі закінчити роботу, острогать дошку до кінця і заходився стругати верстак ‘

Права і ліва півкулі головного мозку відносно здійснюваних функцій не є симетричними. Вони «відають» протилежними половинами тіла (ліва півкуля — правою половиною тіла, і навпаки). Центри мови розташовані в лівій півкулі (права півкуля в цьому сенсі «німе» і «глухе»). Мова — настільки складна функція, що існують три області кори, робота яких забезпечує мовну діяльність, або, інакше кажучи, три центри мови (див. рис. 6): речедвігател’ний центр Брока, який би можливість говорити (при ураженні наступає втрата розмова ної мови, хоча людина може вимовляти звуки), слухоречевой центр Верніке, який би можливість чути і поні мати чужу мову (при ураженні центру людина не розуміє чужої мови), і зрітельноречевой центр, або центр читання і розуміння писемного мовлення (при ураженні спостерігається втрата (здатності читати, хоча зір не порушується). Зрозуміло, у тварин (навіть вищих) мовних центрів немає.

Можна виділити й інші ділянки, або поля (групи клітин, що відрізняються специфічною формою, величиною і будовою), робота яких пов’язана з тими чи іншими психічними проявами. Подібна спеціалізація груп нервових клітин, що виражається в тому, що вони грають різну роль і виконують різні функції, називається локалізацією функцій («локалізація» — від латинського слова «Локос» — місце, приуроченість явища до певного місця ). Локалізація психічних функцій все більш і більш чітко проявляється в міру ускладнення мозку: у собак вона вже ясно помітна, у мавп набагато більш чітко виражена, а у людини досягає найвищого розвитку.

У XIX в. психологи і фізіологи дуже захопилися ідеєю локалізації психічних функцій і пошуками відповідних «центрів». З’явилися карти мозку, що нагадують мозаїку або клаптева ковдра. Спочатку таких центрів налічували 52, а згодом більше 100. Вважалося, що кожній психічної функцією відає один і притому строго певну ділянку мозку. Були спроби навіть позначити центри тих чи інших здібностей і рис характеру (навіть таких, як «агресивність», «добродушність», «ощадливість», «дотепність», «любов до тварин» і т. д.). Подальші дослідження показали помилковість всіх цих уявлень. Ні про яку вузької локалізації не може бути й мови. Особливо це стосується вищих психічних функцій, таких, як мислення, пам’ять, уяву. В їх здійсненні бере участь Не одна зона кори, а ціла система взаємопов’язаних зон, і кожна відіграє свою особливу роль. З цієї причини при частковому руйнуванні однієї з ділянок мозку дефект компенсується за рахунок інших збережених ділянок. Найбільш вражаючий приклад такої компенсаторної діяльності мозку — життя Луї Пастера, відомо го вченого, який прославився своїми дослідженнями в боротьбі проти сказу. Мозкова крововилив у віці 46 років знищило у нього кору правої півкулі. Пастер помер через 27 років після крововиливу, причому ці роки були роками його творчого підйому. Дослідження його мозку показало, що він творив у суті одним лівим півкулею.

Отже, локалізація функції в корі головного мозку людини не дає підстав вважати, що окремі області кори функціонують ізольовано один від одного. Кора великих півкуль об’єднує діяльність окремих центрів в одне ціле.

Источник: http://www.ibib.ltd.ua/kora-bolshih-polushariy-33856.html

великих півкуль головного мозку

Великі півкулі головного мозку являють собою самий масивний відділ головного мозку. Вони покривають мозочок і стовбур мозку. Великі півкулі складають приблизно 78% загальної маси мозку. У процесі онтогенетичного розвитку організму великі півкулі головного мозку розвиваються з кінцевого мозкового міхура нервової трубки, тому даний відділ головного мозку називається також кінцевим мозком.

Великі півкулі головного мозку розділені по середній лінії глибокої вертикальної щілиною на праве і ліве півкулі. У глибині середній частині обидві півкулі з’єднані між собою великий спайкою — мозолясті тілом. У кожній півкулі розрізняють частки: лобову, тім’яну, скроневу, потиличну і острівець (рис. 6).

Частки мозкових півкуль відокремлюються одна від іншої глибокими борознами. Найбільш важливі три глибокі борозни: центральна (роландова), що відокремлює лобову частку від тім’яної; збоку (сильвиева), що відокремлює скроневу частку від тім’яної, і тім’яно-потилична, що відокремлює тім’яну частку від потиличної на внутрішній поверхні півкулі.

Кожна півкуля має верхнебоковую (опуклу), нижню і внутрішню поверхню.

Кожна частка півкулі має мозкові звивини, відокремлені один від одного борознами. Зверху півкуля покрито корою — тонким шаром сірої речовини, яка складається з нервових клітин.

Кора головного мозку — найбільш молоде в еволюційному відношенні освіту центральної нервової системи. У людини вона досягає найвищого розвитку. Кора головного мозку має величезне значення в регуляції життєдіяльності організму, у здійсненні складних форм поведінки і становленні нервово-психічних функцій.

Під корою знаходиться біла речовина півкуль, воно складається з відростків нервових клітин — провідників. Через утворення мозговьгх звивин загальна поверхня кори головного мозку значно збільшується. Загальна площа кори півкуль становить 1200 см2, причому 2/3 її поверхні знаходиться в глибині борозен, а 1/3 — на видимій поверхні півкуль.

Рис. 6.

Великі півкулі головного мозку

а — верхнебокових поверхню: 1 — нижня лобова звивина; 2 — середня лобова звивина; 3 — верхня лобова звивина, 4 — передня центральна звивина ; 5 — центральна (роландова) борозна; 6 — задня центральна звивина; 7 — верхня тім’яна часточка; 8 — нижня тім’яна часточка; 9 — надкраевую (супра-маргінальна) борозна; 10 — кутова (ангулярний) борозна; 11 — тім’яно-потилична борозна; 12 — нижня скронева звивина; 13 — середня скронева звивина; 14 — верхня скронева звивина; 15 — бічна (сильвиева) борозна; — внутрішня поверхня: 1 — парацентральная часточка; 2 — центральна борозна; 3 — поясна звивина, 4 — мозолисте тіло; 5 — тім’яно-потилична борозна; 6 — клин; 7 — шпорная борозна; 8 — язичкова звивина; 9 — звивина гіпокампу (парагіппокамповая звивина)

Кожна частка мозку має різне функціональне значення.

Лобова частка

Лобова частка займає передні відділи півкуль. Від тім’яної частки вона відокремлюється центральної борозною, від скроневої — бічний борозною. У лобовій частці є чотири звивини: одна вертикальна — прецентральная і три горизонтальні — верхня, середня і нижня лобові звивини. Звивини відокремлені один від одного борознами. На нижній поверхні лобових часток розрізняють пряму і орбітальну звивини. Пряма звивина залягає між внутрішнім краєм півкулі, нюхової борозною і зовнішнім краєм півкулі. У глибині нюхової борозни лежать нюхова цибулина і нюховий тракт. Лобова частка людини становить 25 — 28% кори; середня маса лобової частки 450 р.

Функція лобових часток пов’язана з організацією довільних рухів, рухових механізмів мови, регуляцією складних форм поведінки, процесів мислення. У звивинах лобової частки сконцентровано кілька функціонально важливих центрів. Передня центральна звивина є «представництвом» первинної рухової зони зі строго певною проекцією ділянок тіла. Обличчя «розташоване» в нижній третині звивини, рука — в середній третині, нога — у верхній третині. Тулуб представлено в задніх відділах верхньої лобової звивини. Таким чином, людина спроецирован в передній центральній звивині догори ногами і вниз головою (рис. 7).

Передня центральна звивина разом з прилеглими задніми відділами лобових звивин виконує дуже важливу у функціональному відношенні роль. Вона є центром довільних рухів. У глибині кори центральної звивини від так на званих пірамідних клітин — центрального рухового нейрона — починається основний руховий шлях — пірамідний, або кортико-спинальний, шлях. Периферичні відростки рухових нейронів виходять з кори, збираються в єдиний потужний пучок, проходять центральне біла речовина півкуль і через внутрішню капсулу входять в стовбур мозку; наприкінці стовбура мозку вони частково перехрещуються (переходячи з одного боку на іншу) і потім спускаються в спинний мозок. Ці відростки закінчуються в сірій речовині спинного мозку. Там вони вступають в контакт з периферичним руховим нейроном і передають йому імпульси з центрального рухового нейрона. За пирамидному шляху передаються імпульси довільного руху.

Рис. 7.

Проекція людини в передній центральній звивині кори головного мозку

У задніх відділах верхньої лобової звивини розташовується також екстрапірамідний центр кори, тісно пов’язаний анатомічно і функціонально з утвореннями так званої екстрапірамідної системи. Екстрапірамідна система — рухова система, яка допомагає здійсненню довільного руху. Це система «забезпечення» довільних рухів. Будучи філогенетічеськи старої, екстрапірамідна система у людини забезпечує автоматичну регуляцію «завчених» рухових актів, підтримання загального м’язового тонусу, «готовність» периферичного рухового апарату до скоєння руху, перерозподіл м’язового тонусу при рухах.

Крім того, вона бере участь у підтримці нормальної пози.

У задньому відділі середньої лобової звивини знаходиться лобовий окоруховий центр, що здійснює контроль за співдружніх, одночасним поворотом голови і очей (центр повороту голови і очей в протилежну сторону). Роздратування цього центру викликає поворот голови і очей в протилежну сторону. Функція цього центру має величезне значення у здійсненні так званих орієнтовних рефлексів (або рефлексів «що таке?»), Що мають дуже важливе значення для збереження життя тварин.

У задньому відділі нижньої лобової звивини розташований моторний центр мовлення (центр Брока).

Лобний відділ кори великих півкуль бере також активну участь у формуванні мислення, організації цілеспрямованої діяльності, перспективному плануванні.

Тім’яна доля

Тім’яна частка займає верхнебокових поверхні півкулі. Від лобової тім’яна частка спереду і збоку обмежується центральною борозною, від скроневої знизу — бічний борозною, від потиличної — уявною лінією, що проходить від верхнього краю тім’яно-потиличної борозни до нижнього краю півкулі.

На верхнебоковой поверхні тім’яної частки є три звивини: одна вертикальна — задня центральна і дві горизонтальні — верхнетеменная і нижнетеменной. Частина нижнетеменной звивини, обвідної задній відділ латеральної борозни, називають надкраевой (супрамаргінальной), а частина, навколишнє верхню скроневу звивину, — вузловий (ангулярний) областю.

Тім’яна частка, як і лобова, становить значну частину півкуль головного мозку. У філогенетичному відношенні в ній виділяють старий відділ — задню центральну звивину, новий — верхнетеменную звивину і більш новий — нижнетеменной звивину. Функція тім’яної частки пов’язана зі сприйняттям і аналізом чутливих подразнень, просторовою орієнтацією. У звивинах тім’яної частки сконцентровано кілька функціональних центрів.

У задній центральній звивині спроектовані центри чутливості з проекцією тіла, аналогічної такої в передній центральній звивині. У нижній третині звивини спроецировано особа, в середній третині — рука, тулуб, у верхній третині — нога. У верхній тім’яної звивині знаходяться центри, які відають складними видами глибокої чутливості: м’язово-суглобовий, двомірної-просторовим почуттям, почуттям ваги і об’єму руху, почуттям розпізнавання предметів на дотик.

Таким чином, у тім’яній частці локалізується корковий відділ чутливого аналізатора.

У нижній тім’яній частці розташовані центри праксису. Під праксисом розуміються стали автоматизованими в процесі повторень і вправ цілеспрямовані рухи, які виробляються в ході навчання і постійної практики протягом індивідуального життя. Ходьба, їжа, вдягання, механічний елемент листи, різні види трудової діяльності (наприклад, рухи водія з управління автомобілем, косовиця та ін) є праксисом. Праксис — вищий прояв властивої людині рухової функції. Він здійснюється в результаті поєднаної діяльності різних територій кори головного мозку.

Скронева частка

Скронева частка займає ніжнебоковие поверхню півкуль. Від лобової і тім’яної часток скронева частка відмежовується бічній борозною. На верхнебоковой поверхні скроневої частки є три звивини — верхня, середня і нижня. Верхня скронева звивина знаходиться між сильвиевой і верхньої скроневої борознами, середня — між верхньою і нижньою скроневої борознами, нижня — між нижньою скроневої борозною і поперечної мозкової щілиною. На нижній поверхні скроневої частки розрізняють нижню скроневу звивину, бічну потилично-скроневу звивину, звивини гіпокампу (ноги морського коня).

Функція скроневої частки пов’язана з сприйняттям слухових, смакових, нюхових відчуттів, аналізом і синтезом мовних звуків, механізмами пам’яті. Основний функціональний центр верхнебоковой поверхні скроневої частки знаходиться у верхній скроневій звивині. Тут розташовується слуховий, або гностичний, центр мовлення (центр Верніке).

У верхній скроневій звивині і на внутрішній поверхні скроневої частки знаходиться слухова проекційна область кори. Нюхова проекційна область знаходиться в гіппокамповой звивині, особливо в її передньому відділі (так званому гачку). Поруч з нюховими проекційними зонами знаходяться і смакові.

Скроневі частки відіграють важливу роль в організації складних психічних процесів, зокрема пам’яті.

Потиличну ДОЛЯ

Потилична частка займає задні відділи півкуль. На опуклою поверхні півкулі потилична частка не має різких меж, що відокремлюють її від тім’яної та скроневої часток, за винятком верхнього відділу тім’яно-потиличної борозни, яка, розташовуючись на внутрішній поверхні півкулі, відокремлює тім’яну частку від потиличної. Борозни і звивини верхнебоковой поверхні потиличної частки непостійні і мають вариабельное будову. На внутрішній поверхні потиличної частки мається шпорная борозна, яка відокремлює клин (трикутної форми часточку потиличної частки) від язичкової звивини і потилично-скроневої звивини.

Функція потиличної частки пов’язана зі сприйняттям і переробкою зорової інформації, організацією складних процесів зорового сприйняття. При цьому в області клина проектується верхня половина сітківки ока, яка сприймає світло від нижніх полів зору; в області язичкової звивини знаходиться нижня половина сітківки ока, яка сприймає світло від верхніх полів зору.

ОСТРОВОК

Острівець, або так звана закрита часточка, знаходиться в глибині бічної борозни. Від прилеглих сусідніх відділів острівець відділений кругової борозною. Поверхня острівця розділена його поздовжньої центральної борозною на передню та задню частини. У острівці проектується аналізатор смаку.

Лімбічної КОРА

На внутрішній поверхні півкуль над мозолясті тілом знаходиться поясна звивина.

Ця звивина перешийком позаду мозолистого тіла переходить в звивину близько морського коника — парагіппокампову звивину. Поясна звивина разом з парагіттпокамповой звивиною складають склепінчасту звивину.

На внутрішній і нижня поверхні півкуль об’єднуються в так звану лімбічну (крайову) кору разом з мигдалеподібні ядром з групи підкіркових ядер, нюховим трактом і цибулиною, ділянками лобових, скроневих і тім’яних часток кори великих півкуль, а також з подбугорной областю і ретикулярної формацією стовбура. Лімбічна кора об’єднується в єдину функціональну систему — лімбіко-ретикулярної комплекс. Основною функцією цих відділів мозку є не стільки забезпечення зв’язку із зовнішнім світом, скільки регуляція тонусу кори, потягів і афективної життя. Вони регулюють складні, багатопланові функції внутрішніх органів і поведінкові реакції. Лімбіко-ретикулярної комплекс — найважливіша інтегративна система організму. Лімбічна система має також важливе значення у формуванні мотивацій. Мотивація (або внутрішнє спонукання) включає в себе дуже складні інстинктивні і емоційні реакції (харчові, оборонні, статеві). Лімбічна система бере участь також в регуляції сну і неспання.

Лімбічна кора виконує також важливу функцію нюху. Нюх — сприйняття знаходяться в повітрі хімічних речовин. Нюховий мозок людини забезпечує нюх, а також організацію складних форм емоційних і поведінкових реакцій. Нюховий мозок є частиною лімбічної системи.

Нюховий мозок складається з двох відділів — периферичного і центрального. Периферичний відділ представлений нюховим нервом, нюховими цибулинами, первинними нюховими центрами. Центральний відділ включає звивину морського коня — гіпокамп, зубчасту і склепінчасту звивини.

Рецепторний апарат нюху розташований в слизовій оболонці носа. За системою нервових провідників інформація з рецепторів передається в корковий відділ нюхового аналізатора (рис. 8).

Рис. 8.

 Нюховий аналізатор (схема)

1 — нюховий епітелій, біполярні нюхові клітини; 2 — нюхова цибулина; 3 — нюховий тракт; 4 — первинні нюхові центри; 5 — зоровий бугор; 6 — корковий нюховий центр; 7 — мозолисте тіло

Корковий відділ нюхового аналізатора знаходиться в поясній звивині, звивині морського коня і в гачку морського коня які разом складають замкнуту кольцевидную область. Периферичний відділ нюхового аналізатора пов’язаний з корковими областями обох півкуль.

Фізіологічний механізм сприйняття запахів нюховим аналізатором остаточно не ясний. Існують дві основні гіпотези, з різних позицій пояснюють природу цього процесу. Згідно з однією з гіпотез, взаємодія між молекулами пахучої речовини і хеморецепторами відбувається за типом ключа і замка, тобто типом молекули відповідає спеціальний рецептор. Інша гіпотеза базується на припущенні про те, що молекули пахучої речовини мають певну хвилю коливання, на яку «налаштовані» нюхові рецептори. Молекули, які мають схожі коливання, повинні мати загальну хвилю і відповідно давати близькі запахи.

Термін «нюховий мозок» стосовно до фізіології людини дещо умовний і не розкриває повністю його багатогранною і універсальної функції. «Розміщення» центральної ланки нюхового мозку у великих півкулях невипадково і є результатом тієї величезної «інформаційної» ролі, яку відігравало нюх в процесі еволюції при адаптації до зовнішнього середовища і регуляції складних поведінкових реакцій. Добування їжі, вибір особини протилежної статі, турбота про потомство, цілісності території, організація групових спільнот всередині виду — всі ці повсякденні функції у багатьох тварин виконуються за безпосередньої участі тонко сконструйованої системи нюхової рецепції і заснованої на цьому здатності ряду тварин посилати в зовнішнє середовище тонкі диференційовані специфічні пахучі речовини — сигнали-інформатори.

Універсальні форми поведінкових реакцій у тварин проявляються в повсякденному турботі про місце проживання, про потомство, створюють враження про наделенности їх розумом. Уявний інтелект — просто результат реакції на зовнішні стимули. Проте самі ці стимули і реакції на них прекрасно відповідають біологічним потребам тварин.

У житті людей нюх втратило то біологічне інформаційне значення, яке воно мало у тварин. Нюхова система людини призначена як для виконання вузької, «своєї» функції, так і для свого роду «зарядки» емоцій. Про силу впливу запахів на емоційну сферу, про те, що вони є найважливішим «харчовим субстратом емоцій», добре відомо з давніх часів історії людства.

Гострота нюху людини може варіювати. Як правило, ці варіації незначні, однак в окремих випадках гострота нюху може бути дуже високою (дегустатори парфумерної промисловості).

Оскільки нюховий аналізатор відіграє важливу роль у регуляції емоцій, його центральний відділ відносять до лімбічної системи, образно названої «спільним знаменником» для безлічі емоційних і вісцеросоматіческіх реакцій організму.

Мозолисте тіло

Мозолисте тіло — дугоподібна тонка пластинка, філогенетично молода, з’єднує серединні поверхні обох півкуль. Подовжена середня частина мозолистого тіла ззаду переходить в потовщення, а спереду викривляється і дугоподібно загинається вниз. Мозолисте тіло з’єднує філогенетично найбільш молоді ділянки півкуль і відіграє важливу роль в обміні інформацією між ними.

Источник: http://www.medbib.in.ua/bolshie-polushariya-golovnogo.html

Еще по теме:

  • Эмфизематозная карбункула ассоциированная живая Вакцина против сибирской язвы животныхиз штамма 55-ВНИИВВиМ живая жидкая Назначение Вакцина предназначена для профилактики сибирской язвы у сельскохозяйственных животных (крупный и мелкий рогатый скот, лошади, ослы, верблюды, олени, свиньи, пушные звери) во всех категориях хозяйств. Применение Молодняк всех видов животных, кроме […]
  • Удаление папиллом могилев Могилев удаление папиллом Контагиозный моллюск 1 элемент (20 мин) Лазерное удаление ЦЕНА: 55 000 руб. Удалить бородавку могилев Лазерная хирургия в Минске. Габровская 30. Как лучше удалить папилломы. в клинике. Репутация: 7. Также следует избегать переохлаждений, особенно это касается девочек. Удаление 10 г или 30 папиллом в тубы […]
  • Черный тмин от папиллом Папилломы (ВПЧ) Есть противопоказания. Посоветуйтесь с врачом Содержание: Папиллома — доброкачественное новообразование, вызванное ВПЧ (папилломавирусом человека) и возникающее на различных участках тела: под мышками, на голосовых связках, на половых органах, на веках, шее, в мочевом пузыре, на слизистых носа и рта. ТОП-5 страшных […]
  • Розовый лишай кандидерм Лишай - правильно ли назначено лечение? Здравствуйте, прокомментируйте пожалуйста назначение: snowbird Лена © 2014/07/02 • # Карсил это конечно феерично Возбудитель розового лишая точно не известен(есть предположение что это может быть любое повреждение внешнего покрова кожи). Есть мнение, что розовый лишай вызывается герпесвирусом […]
  • Псориаз в туле Где лечат псориаз? Квд и Институты (больницы) КВД официальные сайты Где можно лечить псориаз? Бесплатно лечение по квоте можно получить в федеральных институтах ссылки ниже. Квоту получаешь через краевой, областной КВД об этом мало кому говорят. Основное лечение, это ПУВА терапия, негормональные мази, метотрексат, неотигазон, […]
  • Псориаз где лечат украина Где лечат псориаз? Квд и Институты (больницы) КВД официальные сайты Где можно лечить псориаз? Бесплатно лечение по квоте можно получить в федеральных институтах ссылки ниже. Квоту получаешь через краевой, областной КВД об этом мало кому говорят. Основное лечение, это ПУВА терапия, негормональные мази, метотрексат, неотигазон, […]
  • Комаровский токсическая эритема Инфекционная эритема Моя дочь 5,5 лет умудрилась где-то раздобыть болезнь, которую дерматологи и инфекционисты диагностировали как "Инфекционная эритема ", (а участковый педиатр написал "Аллергический дерматит "), но не объяснили что это за штука такая, и с чем ее едят? Никаких сопутствующих симптомов нет (кроме небольшого насморка), […]
  • Сколько в мире корей Время в Корее сейчас Часовой пояс Южной Кореи UTC + 9 часов. Часовой пояс Северной Кореи UTC + 8,5 часов. Разница во времени между Южной Кореей и Москвой + 6 часов. Разница во времени между Северной Кореей и Москвой + 5,5 часов. Если Вы хотите узнать сколько время сейчас в других городах - перейдите в раздел время онлайн . Часовой пояс […]