Базальтовий шар земної кори

Типи земної кори, їх склад.

Існує 2 основні типи земної кори (ЗК): (континентальний ; океанічний ) і 2 перехідні – (субконтинентальний. субокеанічний — характерні для Тихого океану).

КОНТИНЕНТАЛЬНА земна кора (КЗК) має в своїй будові 3 шари:

ОСАДОВИЙ (потуж. 10-15 км) – виникає в результаті осідання речовини на дні океанів, морів, озер, річок і представлена вапняками, глинами, пісковиками, пісками, гіпсом, сіллю. Його підошвою є поверхня Конрада (з 1925 р.) ;

ГРАНІТНО-МЕТАМОРФІЧНИЙ (потуж. 10-20 км) – виникає в результаті кристалізації магми і представлений гранітами і породами, що виникли внаслідок метаморфізації з магматичних і осадових – гнейсами, кристалічними сланцями та ін. характеризується високим вмістом SіО2 (кремнезему).

БАЗАЛЬТОВИЙ (потуж. близько 40 км) – представлений продуктами вулканічних вивержень (базальти ) і метаморфічними породами (амфіболіти ).

ОКЕАНІЧНА земна кора (ОЗК), характерна для ложа Світового океану, також має 3 шари:

ОСАДОВИЙ (потуж. кілька сотень метрів ) – представлений глибоководними осадами (мул ).

БАЗАЛЬТОВИЙ (потуж. до 3 км).

ОСНОВНІ та УЛЬТРАОСНОВНІ ПОРОДИ (потуж. 5-6 км) – представлені габро, перидотитом, серпентинітом та ін. (вміст SіО2 до 50%).

Сполучення обох типів ЗК відбувається по-різному. На узбережжях Атлантичного, Індійського і Пн. Льодовитого океанів гранітний шар поступово з’являється в межах континентального схилу. У цьому випадку ОЗК і КЗК контактують в зоні підніжжя континентального схилу. Такий тип перехідної зони називається АТЛАНТИЧНИМ .

Для Тихого океану все не так. Тут мають місце, як уже зазначалось вище, 2 перехідні типи ЗК:

СУБКОНТИНЕНТАЛЬНИЙ (від континентального типу ЗК відрізняється меншою потужністю (20-30 км) і нечітко вираженою поверхнею Конрада):

1) осадовий шар – сотні метрів ;

2) гранітно-метаморфічний – (близько 10 км );

3) базальтовий – (10-15 км ).

Фактично, це ЗК острівних дуг – Алеутські, Курильські, Японські, Рюкю, Філіппіни.

СУБОКЕАНІЧНИЙ (має загальну потужність до 25 км і підвищену потужність осадового шару до 15 км ). Цей тип ЗК характерний для глибоководних улоговин морів (Японське, Охотське) і для деяких внутрішніх морів (Чорне, Середземне).

Субконтинентальні й субокеанічні ділянки дна океанів з’єднують між собою зони розломів. Цей складний і різкий перехідний тип ЗК, з наявністю обох вище названих, називають ТИХООКЕАНСЬКИМ.

Источник: http://helpiks.org/4-104930.html

Тема: Розвиток уявлень уявлень про будову землі і земної кори.

План лекції:

    Ідеї про утворення і розвиток Землі. Будова Землі за даними геофізики і геохімії. Будова земної кори. Сучасні уявлення про утворення земної кори.

Ідеї про утворення і розвиток Землі.

З школи ми знаємо, що Земля складається з трьох основних частин: літосфери, мантії і ядра. Однак це відображає рівень знань про будову Землі на кінець XVII століття.

На підтвердження цього можна навести дані, що починаючи праць Р.Декарта (Початки філософії, 1644 р.), математика і філософа Г.Лейбніца (Протогея, 1693 р. і Теодицея, 1710 р.) вже були закладені ідеї оболонкової будови Землі.

Не можна не дивуватися наскільки вірним матеріалістичним шляхом розвивалась наукова думка Декарта. Він писав, що Сонце і зірки складаються з текучої речовини, а за фізичним станом вони схожі на полум’я. Земля теж колись була спочатку вогняним тілом. Потім при охолоджені, за його уявленнями, утворилось ядро, дві частини мантії і земна кора.

Г.Лейбніц теж вважав, що Земля колись була вогняною, розплавленою кулею. Потім на її поверхню піднялись шлаки, з яких утворилася тверда земна кора, а під нею знаходиться магма. Прогинання земної кори і заповнення прогинів солоними морями, в яких нагромаджувались осадки, Лейбніц помилково пояснював наявністю великих порожнин під тонкою земною корою. Але думка про походження осадочних і магматичних порід була в цілому вірною.

В середині XVIII ст. в науках про Землю і Всесвіт утвердились ідеї про розвиток Землі. Основні з них належать Ж.Бюффону, І.Канту і М.В.Ломоносову.

Свої погляди французький вчений Бюффон виклав у 1749 р. в «Теорії Землі». Згідно його уявлень, Земля спочатку була в розжареному стані, бо вона відокремилась від Сонця в результаті удару комети у світило. Тоді ж утворились інші планети Сонячної системи. Пізніше Земля охолола і повністю затверділа. Бюффон вважав, що всередині Землі знаходиться тверда, подібна до скла речовина. Вище розташовані оболонки із піску і глини. Вчений допускав, що після затвердіння земної кори її повністю покривало море, а рельєф дна був схожий на рельєф суші. Потім материки піднялись над рівнем моря. Цю теорію згодом було названо плутоністичною (від бога вогню Плутона за древньогрецькою міфологією). Цікаво і те, що Бюффон передбачав існування єдиного материка, який складався із Європи і Північної Америки. Це передбачення майже через два століття підтвердилось, коли було доказано, що в ранньому палеозої на місці сучасної Північної Атлантики існував материк, який об’єднував Північно-Американську і Східно-Європейську платформи. Тільки це було в багато разів раніше ніж передбачав автор гіпотези.

Перед геологічною наукою має заслугу і відомий німецький філософ І.Кант. Вона полягає в тому, що вчений в 1755 р. в книзі “Загальна історія природи і теорії неба” на основі закону про всесвітнє тяжіння обґрунтував гіпотезу про походження Землі і Сонячної системи із пилоподібної туманності, в якій у центрі утворився згусток речовини, що потім розігрівся – сучасне Сонце. Із залишку речовини утворилась Земля та планети із своїми супутниками.

На формування уявлень про будову Землі великий вплив мали праці М.В.Ломоносова «Слово о рождении металлов от трясения Земли» (1753 р.) і «О слоях земных» (1763 р.), в яких розвивались ідеї загальної будови Землі та зміни земної поверхні під впливом внутрішніх і зовнішніх сил.

Значний вплив на формування уявлень про будову Землі і особливо земної кори мали наукові висновки академіка Петербурзької академії наук П.С.Палласа. Здійснивши експедиційні дослідження в різних провінціях Російської держави, а також вивчивши існуючі на той час наукові праці про геологічну будову Кавказу, Анд, Альп та інших гірських систем, Паллас в 1777 р. виклав свою теорію будови Землі і утворення гір. Основне в ній те, що найдавнішою «первозданною» породою є граніт, з якої складається вся внутрішня частина Землі або її значна частина. Ядро вчений вважав твердим, що складається з граніту або магнетиту (залізистого мінералу).

На думку Палласа спочатку всю поверхню Землі вкривав океан, над яким здіймались лише гранітні острови. Вулканічні виверження, підняття гірських систем і навіть континентів відбувалися в результаті горіння колчедану (сполуки металів з сіркою) в надрах Землі. Уявлення Палласа про Світовий океан і про роль потоків в утворенні шарів порід були використані представниками нептуністичного вчення (від бога моря Нептуна), а його твердження про катастрофічні явища мали значний вплив на природознавців і, зокрема, на основоположника катастрофічного вчення в розвитку життя на Землі – Ж.Кюв’є.

Значну увагу питанню будови Землі приділяв у своїх працях професор Фрейбергської гірничої академії А.Г.Вернер (1787), який відомий в геологічній науці як найбільш яскравий теоретик нептунізму. Він рішуче відкидав гіпотезу Бюффона (основоположника плутонізму) про утворення земної кори з розплавленої, а потім застиглої маси і вважав, що вирішальна роль в її утворенні належить осадкам, що утворились в Світовому океані.

Великий вплив на формування уявлень про земну кору мала праця шотландського вченого Джеймса Геттона «Теорія Землі» (1795). Він надавав “підземному вогню” і вулканічним явищам вирішального значення в утворенні земної кори. Розплавлена маса, яка, за уявленням Геттона, існувала в середині Землі, активно впливала на підняття земної кори. В результаті – виникали нові острови, зминалися в складки осадочні шари, утворювались гірські системи. Останні руйнувались під впливом Сонця, води і повітря, а уламки зносились в море, де вони ущільнювались під впливом внутрішньої температури Землі. Через деякий час ці шари порід знову під впливом внутрішньої енергії піднімались на поверхню Світового океану. Так повторювалось все спочатку. Ці явища супроводжувались діяльністю вулканів, що призводило до утворення магматичних порід: трапів, базальтів, гранітів та інших. Отже, хоч Геттон і надавав вирішального значення ендогенним (внутрішнім) процесам, все ж він не відхиляв важливих висновків в утворенні осадочних порід у Світовому океані і це мало великий вплив на уявлення про формування земної кори і зокрема «базальтової», «гранітної» і осадочної оболонок.

Велике значення для наукових висновків про походження і будову Землі мала космогонічна гіпотеза французького астронома і математика П.С.Лапласа, яка була опублікована в 1796 р. в другому томі «Викладення системи світу». Вона розвивала і доповнювала вчення І.Канта, від чого в узагальненому вигляді одержала назву гіпотези Канта-Лапласа. Опускаючи уявлення Лапласа про походження Землі з розжареної газової туманності, що існувала навколо Сонця, звернемо увагу на те, що він вважав існування вогнево-рідинної маси всередині Землі, яка була прикрита тонкою корою. З цими висновками Лапласа погоджувалось багато видатних вчених, в тому числі О.Гумбольдт, Д.І.Соколов, О.О.Іностранцев, І.В.Мушкетов, та інші. Але з другої половини XIX століття уявлення про внутрішню будову Землі значно доповнились. Так, відомі американські вчені-геологи Д.Дена і А.Лазо прийшли до висновку, що між корою і ядром Землі існує шар в’язкої маси і що саме в ній криються причини коливальних рухів на континентах.

Уявлення про будову Землі були істотно доповнені працями відомого англійського астронома Дж.Дарвіна (сина Ч.Дарвіна). В 1870-80 роках він писав, що Земля спочатку була в розплавленому стані, про що свідчить її сферична форма; що всередині планети існує не тільки висока температура, а й величезний тиск. Від цього стан її надр твердий і разом з тим в’язкий.

Поряд з фізичним станом надр Землі в XIX ст. розвивались уявлення про її хімічний склад. Ряд німецьких, англійських і французьких вчених прийшли до висновку, що ядро планети складається з нікелістого заліза. Цю думку підтримував і Д.І.Менделєєв.

Уявлення про залізо-нікелевий склад ядра Землі одержали найбільше визнання, яке ґрунтувалось на метеоритному походженні нашої планети і розрахунках її щільності. Зародилась нова наука – порівняльна планетологія, яка почала вивчати сферичну будову планетних тіл. Взагалі ж уявлення про геосфери одержало астрономічне, фізичне, хімічне і геолого-географічне обгрунтування. Найбільш повно воно знайшло відображення в трьохтомній праці австрійського вченого Е.Зюсса (1831-1914) «Лик Земли» (1909). Він прийшов до висновку, що тверда Земля підрозділяється на “літосферу”, внутрішню більш важку “барисферу” і залізо-нікелеве ядро (NiFe), агрегатний стан якого передбачався як повністю або частково рідинним. В такій ”літосфері” вчений виділяв два шари: неоднорідну земну кору, що складається переважно з кремнію і алюмінію – SiAl і проміжний шар між ядром і корою, який складається з кремнію і магнію – SiMa. Цей вчений виділив у складі земної кори осадочну оболонку, або стратисферу.

Норвезький геохімік В.М.Гольшмідт в 1922 р. виділив силікатну оболонку, під нею – сульфідно-оксидну, а всередині Землі – ядро.

Будова Землі за даними геофізики і геохімії.

В 1909 р. югославський геофізик А.Мохоровичич установив нижню сейсмічну межу земної кори, яка потім була названа на його честь “Поверхнею Мохоровичича” (скорочено Мохо). Межу ядра на глибині 2900 км установив у 1914 р. Б.Гутенберг. А в 1915 р. інший геофізик В.Клуссман поділив мантію на дві частини – нижню і верхню. В 1925 р. земна кора розчленовується австрійським геофізиком В.Конрадом на «гранітний» і «базальтовий» шари. Межу між шарами назвали “Поверхнею Конрада”. На рік пізніше Б.Гутенберг детально обгрунтував наявність під літосферою пластичної оболонки, яку раніше сейсмічними методами встановив Дж.Барелл і назвав її астеносферою. Грецькою мовою ασθεγηζ (астенос) означає “слабка сфера”. В 1936 році датчанка І.Леманн відкрила внутрішнє тверде ядро Землі.

Таким чином, накоплений науковий матеріал дозволив на кінець 60-х років дати майже беззаперечне уявлення про будову Землі. Вона складається з трьох основних частин: земної кори, мантії і ядра. Земна кора складається з трьох оболонок: осадочної, «гранітної» і «базальтової» з перехідними шарами – “поверхнями”. Мантія поділяється на три частини: верхню, середню і нижню. Всередині верхньої мантії в інтервалі 75-150 км є в`язкий шар, що називається астеносферою. Середню мантію недавно стали називати “Шаром Голіцина”. В нижній мантії виділено перехідний до ядра шар. Ядро поділяється на зовнішнє і внутрішнє, а між ними також існує перехідний шар.

Щодо літосфери, то слід чітко знати, що до неї належить два шари – земна кора і підкорова тверда частина мантії. Іншими словами літосфера – це тверда оболонка Землі, що залягає вище астеносфери.

Перед тим, як перейти до розгляду особливостей оболонок, або геосфер і шарів, нагадаємо, що Земля має форму геоїда (близьку до трьохвісного еліпсоїда), який зумовлений нерівномірним розподілом мас різної щільності в надрах Планети. Якщо маси не вистачає – відбувається опускання поверхні геоїда відносно поверхні сфероїда (фігури, що схожа на еліпсоїд обертання), а при її надлишку – підняття. Такі відхилення коливаються від 50 до 150 м. А взагалі, сили обертання сплюснули Землю в напрямку полярного радіуса на 21, 38 км, а різниця між великою і малою півосями екваторіального еліпса становлять 213 м. Радіус земної кулі, при умові, що він проведений від середньої поверхні геоїда, буде дорівнювати 6371 км.

Кулеподібність Землі першим передбачав ще Піфагор (древньогрецький вчений – 371-497 роки до н. е.). Але науковий доказ такої форми належить Арістотелю (384-322 роки до н.е.), який першим пояснив природу місячних затемнень, як тінь нашої планети. Великий англійський вчений І.Ньютон (1643-1727 рр.) розрахував, що обертання Землі обумовлює відхилення її форми від правильної кулі і надає їй деякої сплющеності біля полюсів. Причиною цього є відцентрова сила Fц, величина якої збільшується із збільшенням радіусу обертання r, тобто при наближенні до екватору. Тому на полюсі сила тяжіння максимальна, а на екваторі — мінімальна.

Маса Землі дорівнює 5,98 * 10 24 кг, а середня щільність – 5,517 * 10 3 кг/м 3 (тобто 5,5 т.). На земну кору припадає 0,8% всієї маси планети. Якщо враховувати, що щільність порід становить 1,6 – 3,2 * 10 3 кг/м 3. то це говорить про те, що речовина в надрах Землі значно важча від середньої величини. Але там вона міняється в різних оболонках і шарах, що видно з таблиці 1.

Таблиця 1.

Назва оболонок

(геосфер)

Середня глибина

Источник: http://npu.edu.ua/!e-book/book/html/D/ipgoe_kfg_Geologiya/60.html

Еще по теме:

  • Сухроб кори Скачать Мр3 Кобил Кори Кироати без смс 3 Mart 2012 кироати Куръони карим писарчаи 9 сола. КОРИ СУХРОБ ИЗ ТАДЖИКИСТАНА В СОБОРНОЙ МЕЧЕТИ - Duration: 4:12. by Tolib4. Музыка в формате кобил кори маърузалар которую вы качаете бесплатно. кобил кори маърузалари скачать Фозил кори маърузалари Улугбек кори марузалари Фозил кори маърузалари […]
  • Последствия кори у мальчиков Вопрос: Может ли краснуха вызвать бесплодие у мальчиков или у мужчин? МедКоллегия www.tiensmed.ru отвечает: 22 июля 07:47, 2014 Краснуха – это острая вирусная инфекция. которая поражает в основном детей в возрасте от 3 до 9 лет. Для данной патологии характерно легкое течение, однако, в редких случаях, возможно развитие осложнений, среди […]
  • Психологическая причина герпеса Связь психосоматики и герпеса Комментариев нет 5,929 Содержание Вирус герпеса присутствует в организме у каждого человека в спящей форме и при стечении благоприятных для его активизации условий (психоэмоциональных и физических) проявляется в виде болезненных и зудящих высыпаний. Доказана связь психосоматики и герпеса. Следовательно, […]
  • Препараты цинка от угрей Препараты цинка и гиалуроновой кислоты в лечении акне Опубликовано 8 Февраль, 2014 Вы читаете раздел про акне и постакне . Препараты цинка используются в комплексном лечении акне. Монотерапия цинком (как единственное средство лечения) обычно недостаточно эффективна. Физиологическая потребность в цинке составляет около 10-20 мг в […]
  • Криодеструкция келоидных рубцов Криодеструкция и СВЧ-терапия в лечении келоидных рубцов Вы читаете раздел про акне и постакне . Криодеструкция и СВЧ-терапия являются, по сути, вспомогательными методами в комплексном лечении гипертрофических и келоидных рубцов. Криодеструкция Криодеструкция (разрушение с помощью сильного холода ) является заменой хирургическому […]
  • Последствие кори у мужчин Вопрос: Может ли краснуха вызвать бесплодие у мальчиков или у мужчин? МедКоллегия www.tiensmed.ru отвечает: 22 июля 07:47, 2014 Краснуха – это острая вирусная инфекция. которая поражает в основном детей в возрасте от 3 до 9 лет. Для данной патологии характерно легкое течение, однако, в редких случаях, возможно развитие осложнений, среди […]
  • Краснуха у взрослых заразна Вопрос: Заразна ли краснуха? МедКоллегия www.tiensmed.ru отвечает: 09 июля 09:31, 2014 Краснуха – это заразная болезнь вирусной природы, которая передается только от человека человеку. Степень ее контагиозности (заразности ) является крайне высокой, хоть она и ниже, чем у кори и ветряной оспы (ветрянки ). Обычно инфицируются люди, […]
  • Как снять симптомы герпеса Всё о герпесе: чем коварен вирус и как его лечить Кто в группе риска? Вирусы простого герпеса носит в себе почти каждый из нас, но болеют немногие. Почему так происходит, для учёных пока остается загадкой. До 60% инфицированных вирусом простого герпеса даже не подозревают о том, что заражены, но при этом могут передать опасный вирус […]