Лыкування лишаю

Лишай і його лікування

Субота, 06 серпня 2011, 18:10 Здоров’я

Рейтинг Користувача: / 20

Лишай і його різновиди: стригучий лишай, різнобарвний лишай, червоний плоский лишай, що оперізує лишай: симптоми й ознаки, діагностика, лікування.

Лишай — це запальне захворювання одного або декількох ділянок шкіри, основними ознаками якого є порушення пігментації (потемніння, зміна кольору, посвітління) ділянки шкіри, випадання волосся, шелушіння поверхневого шару шкіри, а також шкірна сверблячка. У більшості випадків лишай це інфекційне захворювання, тобто в його виникненні винні певні мікроби. До збудників лишаю відносяться деякі види грибів і вірусів. У більшості випадків лишай розвивається у дітей, а також у людей з ослабленим імунітетом (після тривалої хвороби, на фоні стресів і т.д.). Деякі види лишаю заразні і передаються від людини до людини при більш-менш тісному контакті. З появою симптомів, що вказують на лишай (наявність ділянок шкіри зі зміненим кольором, шелушінням і шкірною сверблячкою) необхідно звернутися до дерматолога, котрий, після необхідних досліджень, установить діагноз і призначить лікування. Лікування лишаю залежить від його різновиду і типу збудника хвороби. Основними принципами лікування лишаю є: ізоляція хворого, місцеве лікування (призначення мазі, кремів, протирання уражених ділянок шкіри лікувальними розчинами), і загальне лікування з метою підвищення імунних сил організму.

Що ж таке лишай?

Як уже було сказано, лишай це інфекційне і часто заразне шкірне захворювання. Однак відразу обмовимося, то лишай це не одне захворювання, а ціла група хвороб, що дечим подібні. Термін лишай має дві інтерпретації: народну й медичну.

У народному лексиконі лишаєм називають заразне шкірне захворювання, основним джерелом якого є хворі свійські тварини. Такі лишаї, як правило, характеризуються випаданням волосся і сильною сверблячкою на ураженій ділянці шкіри.

У медичній практиці лишаєм називають безліч найрізноманітніших хвороб шкіри, загальною рисою яких є обмежене ураження шкіри, поява шелушіня та сверблячки. Лікарі дерматологи часто використовують термін лишай (у комбінації з іншими термінами) для опису дерматологічних хвороб. Деякі види лишаю у медичному розумінні цього слова, не є інфекційними або заразними хворобами (наприклад, червоний плоский лишай.

Розглянемо загальні принципи розвитку лишаю, як інфекційного захворювання та приведемо докладний опис різних хвороб, у назві яких використовується слово лишай.

Що нам відомо про гриби та інші мікроби — збудники лишаю?

У більшості випадків збудником лишаю у народному розумінні цього слова є мікроскопічні гриби. Існує багато різновидів грибів, які можуть викликати лишай. Деякі гриби можуть жити на шкірі людини і тварин, такі гриби називають зооантропофільними. Лишай, викликаний зооантропофільними грибами, може передаватись від хворої тварини собаки, кішки до людини. Інші види грибів здатні вражати тільки шкіру людини (антропофільні гриби), тому передаються тільки під час контакту з хворою людиною.

Вкрай рідко зустрічаються гриби, які передаються людині контактуючій з землею, де вони живуть (геофільні гриби).

У більшості людей імунна система в змозі впоратися з грибковою інфекцією і лишай не розвивається. У випадку зниження імунних властивостей організму в дитячому віці, на фоні переохолодження або після тривалої хвороби, у ВІЧ- інфікованих, на тлі тривалих стресів) грибок. потрапивши на поверхню шкіри, починає розмножуватися, харчуючись кератином — речовиною, що є в роговому шарі шкіри людини. Прояви, симптоми лишаю залежать від різновиду грибка та реакції організму на його діяльність.

Збудниками деяких видів лишаю у медичному розумінні можуть бути віруси — опоясуючий або рожевий лишай). Деякі види вірусів, наприклад, вірус герпесу, що викликає вітрянку у дітей або лишай у дорослих, здатні тривалий час виживати в організмі людини та викликати епізодичні загострення лишаю у випадку ослаблення імунітету.

Найпоширеніші види лишаю.

Залежно від характеру проявів лишаю, причин його виникнення та супутніх симптомів є безліч видів лишаю. Найпоширенішими з них є такі:

Лишай рожевий (Pіtуrіаsіs rоsеа) — це запалення одного, або частіше декількох ділянок шкіри, що характеризується появою на її поверхні рожевих (іноді ясно-коричневих) плям округлої або овальної форми, що злегка лупляться розміром від декількох міліметрів до декількох сантиметрів). Точна причина появи рожевого лишаю час невідома, однак вважається, що збудником рожевого лишаю є вірус. Захворювання частіше зустрічається у молодих жінок, навесні або восени, на тлі переохолодження або зниження імунних сил організму. Як правило, захворювання починається з появи на шкірі однієї рожевої плями (материнська пляма), округлої форми, з червонуватим ободком. Шкіра в центрі плями суха, лупиться. Материнська пляма поступово збільшується в розмірі, а через один-два тижні на віддалених ділянках шкіри з'являються більш дрібні рожеві плями. Рожевий лишай супроводжується слабкою шкірною сверблячкою на уражених ділянках шкіри. Як правило, рожевий лишай з'являється на спині, на животі, на плечах, на грудях і в складках шкіри.

Лікування рожевого лишаю. Рожевий лишай не має потреби в специфічному лікуванні, і, як правило, проходить самостійно протягом 5 — 8 тижнів. У деяких випадках, лікар може призначити антигістамінні препарати (ліки, що знижують алергійну реакцію, сверблячку — Тавегил і ін.). Рекомендується обмежити частоту водних процедур, а також виключити на якийсь час використання косметичних засобів для шкіри тіла й носіння вовняного одягу. Область рожевого лишаю не можна розтирати й розчісувати.

Стригучий лишай (трихофітія) — це грибкове ураження шкіри, збудниками якого є гриби трихофітони (звідси і назва хвороби — трихофітія). Трихофітони бувають двох різновидів: антропофільні (передаються тільки від людини до людини) і зооантропофільні ( що передаються від тварини людині). Як правило, стригучим лишаєм хворіють діти, що відвідують дитячі колективи. Зараження відбувається при тривалому тісному контакті з хворим, спільному використанні головних уборів, гребінців і т. ін. Основним проявом стригучого лишаю є поява на волосистій частині голови одної або декількох плям з нерівними обрисами, там волосся рідіє і обламуються на відстані 1-3 ммвід кореня. Пляма, як правило, рожева, з шелушінням і білуватими лусочками посередині. У чоловіків можливий розвиток стригучого лишаю в області бороди, з появою вогнищ яскраво-рожевого кольору, обламуванням волосся бороди та вусів. Трихофітія (стригучий лишай) може вражати шкіру інших ділянок тіла проявляється вогнищами блідо-рожевого кольору, обмеженими невеликим валиком. Стригучий лишай, як правило, супроводжується легкою сверблячкою.

З появою перерахованих симптомів необхідно звернутися до дерматолога, котрий поставить діагноз і призначить лікування.

Лікування стригучого лишаю. Лікування стригучого лишаю базується на декількох принципах: ізоляція хворого (стригучий лишай заразний), місцеве лікування у вигляді щоденної обробки уражених ділянок шкіри спеціальними ліками та загальне лікування у вигляді антигрибкових препаратів.

Як правило, хворих на стригучий лишай госпіталізують. Перед початком лікування волосся на голові повністю збривають і надалі голять щотижня. Щоранку місця ураження стригучим лишаєм змазують 3 – 5 % розчином йоду, щовечора перед сном наносять мазь: сірчано-саліцилову або сірчано-дьогтьову.

Оскільки збудником стригучого лишаю є грибок, призначають антигрибкові засоби. Найпоширенішим і ефективним є гризеофульвін. Дозування визначаються лікарем залежно від віку людини та маси тіла.

Мікроспорія — це грибкове ураження шкіри, що характеризується появою на волосистій частині голови одної або декількох великих плям, волосся обламане на рівні 6 — 8 ммвід коріння. Мікроспорію також іноді також називають стригучим лишаєм. Збудником мікроспорії в нашій країні є грибок — мікроспорум каніс, що живе у вовні кішок, рідше собак. Мікроспорією хворіють в основному діти. Зараження дітей лишаєм відбувається, як правило, при контактах з свійськими тваринми. Мікроспорія вражає не тільки волосисту частину голови, але й шкіру тіла (в основному, шкіру лиця, шиї, рук і ніг), великі або дрібні плями блідо-рожевого кольору з більш темним валиком з краю, шелушінням. При мікроспорії шкірна сверблячка, як правило, яскраво не виражена. З появою симптомів мікроспорії обов’язково необхідно звернутись до дерматолога, який проведе необхідні дослідження і призначить лікування.

Лікування мікроспорії. Основними принципами лікування мікроспорії є: ізоляція хворого, місцеве та загальне лікування. Як правило, хворих мікроспорією госпіталізують. Перед початком лікування волосся на голові голять і продовжують голити щотижня. Щоранку уражені ділянки шкіри змазують 3 – 5 % розчином йоду, щовечора наносять сірчано-саліцилову мазь. Загальне лікування полягає в призначенні антигрибкових препаратів.

Лишай, що оперізує, — це вірусне ураження шкіри, збудником якого є вірус герпесу. Як правило цей вид лишаю развивається в області ребер (по ходу міжреберних нервів). Збудник лишаю, що оперізує, вірус герпесу здатний викликати два захворювання: вітряну віспу (вітрянка) і лишай. Як правило він розвивається у дорослих на тлі ослаблення імунітету, переохолодження, простудного захворювання, у ВІЧ- Інфікованих, людей похилого віку. У дітей герпесна інфекція протікає у вигляді вітрянки. Дорослі які не боліли вітрянкою у дитинстві піддаються більшому ризику занедужати лишаєм, ніж дорослі які перенесли вітрянку в дитинстві.

Розвиток лишаю, що оперізує, починається з появи вираженої сверблячки й болю в області ребер на одній половині грудної клітки (найчастіше) або на будь-якій іншій ділянці шкіри. Надалі. по ходу міжреберних проміжків з однієї сторони від грудини (або на будь-якій іншій ураженій ділянці) з'являються невеликі пухирці з прозорою рідиною. Через кілька днів пухирці лопаються, і на їхньому місці залишається скоринка. Характерним симптомом лишаю, що оперізує, є виражений біль по ходу міжреберних проміжків, тому що вірус герпесу поширюється по міжреберних нервах. лишай не завжди вражає міжреберні проміжки і може виникати в різних частинах тіла, де є великі нервові скупчкння. Найбільш серйозним вважається поразка очей, яка при відсутності належного лікування може закінчитись втратою зору.

Лікування лишаю, що оперізує, повинне здійснюватись під спостереженням лікаря, з метою раннього виявлення та запобігання ускладнень. Основним принципом лікування лишаю, що оперізує, є призначення противірусних ліків. Червоний плоский лишай — це захворювання шкіри, слизових оболонок і нігтів, що характеризується появою безлічі щільних плоских вузликів червоного кольору на шкірі й блідо-рожевим кольором на слизових оболонках. Як правило, захворювання супроводжується вираженою шкірною сверблячкою. Причина виникнення червоного плоского лишаю зараз ще не встановлена, однак відмічається роль алергійного фактора, вірусної інфекції, а також хронічного стресу. Факторами ризику появи червоного плоского лишаю є: вік від 40 до 60 років, жіноча стать, захворювання травного тракту, хвороби печінки і жовчного міхура, цукровий діабет і ін. Червоний плоский лишай проявляється у вигляді невеликих плоских горбків червоного або фіолетово-червоного кольору, які з'являються, як правило, на шкірі зап'ясть, живота, грудей, гомілок. Горбки можуть зливатися, утворюючи більші бляшки. Нові горбки, як правило, з'являються на місці легких травм шкіри (подряпини). Зустрічаються різні форми червоного плоского лишаю: кільцеподібна (поява висипань у формі кілець), эритематозна (почервоніння ділянки шкіри, що супроводжується сверблячкою і появою м'яких червонуватих горбків), бородавчаста (горбки мають нерівну поверхню, відзначається виражена сверблячка), ерозивно-виразкова (поява ерозій, невеликих виразок на шкірі й слизових оболонках). На слизових оболонках (порожнини рота, статевих органів) червоний плоский лишай утворює горбки ясно-рожевого або сірого кольору. При ураженні нігтів спостерігається їх руйнування.

Лікування червоного плоского лишаю. Основними принципами лікування червоного плоского лишаю є: усунення сверблячки, профілактика інфекції, вітамінотерапія, лікування та профілактика захворювань травного тракту, фізіотерапевтичне й санаторно-курортне лікування. З метою усунення сверблячки при червоному плоскому лишаї призначають антигістамінні препарати типу Тавегіл. У лікуванні червоного плоского лишаю застосовуються системні кортикостероїди (Преднізолон), мазі на основі кортикостероїдів, імуномодулятори і полівітаміни.

Источник: http://www.koxana.com/krasa/zdorovie/461-lishay.html

Лишай: опис, симптоми, лікування

Середа, 04 липня 2012, 09:19 Здоров’я

Рейтинг Користувача: / 0

Найгірше Найкраще

Лишай — це шкірне запальне захворювання характерної локалізації одного або декількох ділянок шкірного покриву. Основні ознаки захворювання — порушення пігментації (зміна кольору, освітлення, потемніння) ділянки шкіри, лущення поверхневого шару шкіри, свербіж, випадання волосся. Лишай у більшості випадків це інфекційне захворювання, тому є певні мікроби, винні в його виникненні. До збудників лишая відносять деякі види вірусів і грибів. Окремі види лишаю заразні і поширюються від людини до людини при відносно тісному контакті.

При появі вказуючих на лишай симптомів. необхідно звернутися до дерматолога, для проведення необхідних досліджень для встановлення діагнозу та призначення лікування. Лікування лишаю докорінно залежить від типу збудника та від різновиду хвороби.

Основні принципи лікування лишаю. ізоляція хворого, місцеве лікування (мазі, креми і т.д), і вітамін С для підвищення імунних сил організму — загальне лікування.

Збудником лишая. в більшості випадків, є мікроскопічні гриби. Існує велика кількість різновидів грибів, здатних викликати лишай. Деякі гриби здатні виживати на шкірі тварин і людини, такі гриби називаються зооантропофільнимі. Лишай, який викликаний зооантропофільнимі грибами, передається людині від хворої тварини (кішки, собаки).

Інші види грибів можуть вражати тільки шкіру людини (гриби антропофільние), передаються тому тільки при контакті з зараженим людиною. Дуже рідко зустрічаються гриби, що передаються людині після контакту із землею, в якій вони живуть (геофільні гриби).

Імунна система у більшості людей в стані впоратися з грибковою інфекцією і у них лишай не розвивається. У тому випадку, якщо імунні сили організму знижені (у дитячому віці, після тривалої хвороби, на фоні переохолодження, на тлі тривалих стресів, у ВІЛ-інфікованих людей і т.д.) грибок, при попаданні на поверхню шкіри, розмножується, харчуючись кератином. Прояви (симптоми) лишая докорінно залежать від різновиду грибка і впливають на його життєдіяльність відповідної реакції організму.

Збудниками деяких видів лишаю можуть бути віруси (рожевий лишай, оперізуючий лишай). Деякі види вірусів (вірус герпесу, наприклад, викликає оперізуючий лишай у дорослих і вітрянку у дітей) здатні виживати в організмі людини тривалий час і викликати у випадку ослаблення імунітету, епізоди лишаю.

Лишай в більшості випадків розвивається у дітей і також у людей з ослабленим імунітетом (на тлі стресів, після тривалої хвороби і т.д.).

Захворювання частіше виникає у жінок і чоловіків у віці 30-70 років, але може зустрічається і у молодих. Характер тривалості різний, захворювання може тривати від кількох місяців і до кількох років, також характеризується різним початком, як поступовим, так і раптовим, швидким.

Зазвичай лишай проявляється висипаннями на шкірі рожевого або червонуватого кольору з нерівними обрисами, бульбашками. Рідше зустрічаються пустули. Локалізація захворювання може бути різною, але в основному вогнища ураження розташовуються на спині, кінцівках, волосистій частині голови, шиї, в деяких випадках — в області геніталій, рота.

Приблизно в 20% випадків захворювання не вимагає лікування і не відрізняється яскраво вираженою симптоматикою. Однак хворого мучить найчастіше постійний інтенсивний свербіж.

Рожевий лишай

Рожевий лишай Жибера — це запальні процеси одного, або частіше декількох шкірних ділянок, які характеризуються проявом на поверхні шкіри злегка злущених, рожевих (зрідка світло-коричневих) плям, овальної або округлої форми (розміри їх коливаються від декількох міліметрів до декількох сантиметрів). В даний час, точна причина виникнення рожевого лишаю невідома, але передбачається, що збудником цього виду лишаю є вірус. Найчастіше захворювання зустрічається у молодих жінок, восени або навесні, на фоні зниження імунних сил організму або переохолодження. Починається захворювання, як правило, з появи одної рожевого плями на шкірі (материнська пляма), з червонуватим ободком, округлої форми. У центрі плями шкіра суха, лущиться. Поступово материнська пляма збільшується, а через один-два тижні з’являються на віддалених ділянках шкіри більш дрібні рожеві плями. Супроводжується рожевий лишай на уражених ділянках шкіри слабкою сверблячкою. Рожевий лишай, як правило, з’являється на бічних поверхнях тулуба, на спині, на животі, на грудях, на плечах і в складках шкіри.

Оперізуючий лишай

Оперізуючий лишай — інфекційне шкірне захворювання, що викликається вірусом герпесу. Оперізуючий лишай розвивається, як правило, в області межребер’я. Вірус герпесу, збудник оперізувального лишаю, здатний викликати два захворювання: оперізувальний лишай і вітряну віспу. оперізуючий лишай розвивається, як правило, у дорослих людей на тлі переохолодження, простудного захворювання, ослаблення імунітету, у ВІЛ-інфікованих, у літніх людей. Такого роду інфекція у дітей протікає у вигляді вітрянки. Більшому ризику захворіти оперізувальним лишаєм схильні дорослі люди які в дитинстві не хворіли на вітрянку, ніж ті які в дитинстві перенесли вітрянку.

Розвиток оперізувального лишаю характеризується появою вираженого болю і свербіння в області ребер, найчастіше на одній половині грудної клітки або на іншій будь-якій ділянці шкіри. Надалі, на ураженій ділянці шкіри з’являються невеликі рідинні бульбашки. Через кілька днів вони лопаються, і на тому місці залишається скоринка. Характерним симптомом цього захворювання є виражений біль по ходу міжреберних проміжків, через поширення вірусу герпесу по міжреберних нервах. Не завжди оперізуючий лишай вражає міжреберні проміжки, він може виникати і в інших частинах тіла, де є великі нервові стовбури. Особливо серйозним вважається ураження очей, яке може закінчитися втратою зору при відсутності належного лікування.

Стригучий лешай

Стригучий лишай або трихофітія — це грибкове ураження шкіри, яке викликають гриби трихофітон. Трихофітон буває двох різновидів: зооантропофільний (передається від тварин до людини) і антропофільний (передається виключно від людини до людини). Стригучим лишаєм, як правило, хворіють діти, які відвідують дитячі колективи. Зараження відбувається при тісному тривалому контакті з хворою людиною, спільне використання гребінців, головних уборів і т.д. Основним симптомом стригучого лишаю є прояв однієї або декількох з нерівними обрисами плям на волосистій частині голови, де волосся обламуються від кореня на відстані 1-3мм і рідшають. Як правило, пляма рожева, в центрі з лущенням і білуватими лусочками. У чоловіків стригучий лишай може розвинутися в області бороди, з появою вогнищ яскраво-рожевого кольору, обламуванням волосся вусів і бороди. Трихофітія може вражати шкіру і інші ділянки тіла з проявом блідо-рожевого кольору вогнищ, обмежених невеликим валиком по краях. Як правило, стригучий лишай супроводжується легким свербінням в ураженій області.

Червоний плоский лишай

Червоний плоский лишай — це захворювання шкіри, нігтів і слизових оболонок, яке характеризується появою на шкірі безлічі плоских щільних вузликів блідо-рожевого і червоного кольору на слизових оболонках. Захворювання, як правило, супроводжується вираженим шкірним свербінням. В даний час, причина виникнення червоного плоского лишаю не встановлена, але передбачається роль алергічного чинника, хронічного стресу, вірусної інфекції, а також спадкова схильність. Факторами ризику розвитку червоного плоского лишаю є: жіноча стать, вік від 40 до 60 років, хвороби жовчовивідних шляхів і печінки, захворювання травного тракту, цукровий діабет і пр.

Захворювання проявляється у вигляді плоских невеликих горбочків червоного або червоно-фіолетового кольору, які, як правило, з’являються на шкірі зап’ясть, гомілок, живота, грудей. Горбки можуть зливатися, утворюючи більші бляшки. Нові горбки з’являються, як правило, на місці легких травм шкіри. Зустрічаються різні форми захворювання: кільцеподібна (висипання у формі кілець), бородавчаста (горбки з нерівною поверхнею, відзначається виражений свербіж), еритематозний (почервоніння ділянки шкіри, що супроводжується появою червонуватих м’яких горбків і сверблячкою), ерозивно-виразкова (поява на слизових оболонках і шкірі ерозій, невеликих виразок) та ін. На слизових оболонках червоний плоский лишай утворює сірі або світло-рожевого кольору горбки. При ураженні нігтьових пластинок спостерігається їх крошіння і руйнування.

Висівкоподібний лишай

Висівкоподібний лишай або лишай різнобарвний — це шкірне захворювання групи кератомикозов, яке викликається грибом Phitosporum orbiculare.

При лишаї висипання мають жовтий колір з різними відтінками. Проте деколи вони можуть набувати колір від блідо-кремового до темно-бурого. Викликає захворювання гриб, в першу чергу впливає на роговий шар епідермісу, викликає його розпушення, що призводить до лущення вогнищ ураження. При частому митті вони малопомітні, однак при поскабліванні легко відокремлюються. Інтенсивне лущення вогнищ може початися під впливом штучного ультрафіолетового опромінення — навіть до повного лікування. На місці вогнищ при цьому утворюються плями, що зберігають забарвлення здорової шкіри і характерно виділяються на тлі загального засмаги, блідістю. Це створює картину псевдолейкодерми. Особливо частими місцями розташування плям, є груди, пахвові западини, спина. При тривалому перебігу захворювання плями можуть поширитися на плечі, живіт, бічні поверхні тулуба. Суб’єктивні відчуття відсутні.

Характеризується висівкоподібний лишай тривалим перебігом — це захворювання може тривати кілька років. Дорослі хворіють їм частіше.

Лікування лишаю

Лікування лишаю повинно проводитися після проведення необхідних діагностичних досліджень тільки під контролем лікаря. Діагностика всіх форм захворювання проводиться на підставі повної клінічної картини з урахуванням загального стану хворого і шкірних висипань. У сумнівних випадках необхідне проведення додаткових аналізів: культурального, мікроскопічного.

З огляду на те, що різні види лишаю викликаються різними патогенними мікроорганізмами, лікування лікарем підбирається індивідуально після визначення збудника і встановлення діагнозу.

Лікування рожевого лишаю. Цей різновид захворювання не потребує специфічного лікування, і проходить, як правило, самостійно протягом 5-8 тижнів. Лікар, в деяких випадках, може призначити антигістамінні препарати — Зіртек, Тавегіл, Лоратидин та ін. Рекомендується частоту водних процедур обмежити, а також на деякий час виключити носіння вовняного одягу і використання косметичних засобів для шкіри і тіла. Область рожевого лишаю розтирати і розчісувати не потрібно.

Лікування оперізувального лишаю повинно проводитися під наглядом лікаря, для раннього виявлення та запобігання ускладнень. Призначення противірусних ліків: Валацикловір, Ацикловір ін, є основним принципом лікування цього виду лишаю.

Лікування стригучого лишаю. Лікування такого виду лишаю засноване на декількох принципах: через заразність стригучого лишаю проводитися ізоляція хворого, місцеве лікування проводять у вигляді щоденної обробки спеціальними ліками уражених ділянок шкіри і загальне лікування у вигляді прийому протигрибкових препаратів. Найбільш ефективним і поширеним протигрибковим засобом є Гризеофульвин. Цей препарат випускається у вигляді суспензії і таблеток, які приймають всередину. Лікарем, залежно від маси тіла і віку людини, призначаються дози гризеофульвіну. Хворих, як правило, госпіталізують. Волосся на голові повністю збривають перед початком лікування, а потім їх збривають щотижня. Вогнища ураження стригучий лишай щоранку змащують 3-5% розчином йоду, перед сном кожен вечір наносять мазь: сірчано-Дегтярну або сірчано-саліцилову.

Лікування червоного плоского лишаю. Основні принципи лікування червоного плоского лишаю: усунення сверблячки, вітамінотерапія, профілактика приєднання інфекції, профілактики і лікування захворювань травного тракту, санаторно-курортне та фізіотерапевтичне лікування. З метою усунення свербежу при цьому різновиді захворювання призначають антигістамінні препарати: Тавегіл, Зіртек, Лоратидин та ін Також, в лікуванні застосовуються системні кортикостероїди (Дипроспан, Преднізолон тощо), імуномодулятори (Декарис, Реаферон), мазі на основі кортикостероїдів (Адвантан, Целестодерм та ін), і полівітаміни.

Лікування висівкоподібного лишаю. Лікування засноване на застосуванні протигрибкових засобів місцевого характеру. Як правило, для лікування лускатого лишаю призначають Екзодерил у вигляді розчину, крему або гелю. Екзодеріл наносять 1 раз в день на попередньо очищені ділянки ураженої шкіри. Лікування рекомендують продовжити ще на 2 тижні після повного зникнення плям висівкоподібного лишаю.

Источник: http://www.koxana.com/krasa/zdorovie/727-lishaj-simptomi-likuvannya.html

Водний настій готується з такого ж розрахунку: на склянку води 1 ст. ложка. Заварюється в термосі 30 хвилин, потім проціджують і переливається в скляний посуд. Долити до обсягу в 200 мл і приймати перед їжею по 50 мл не менше семи днів.

3. Ехінацея

Народна медицина використовують як наземну частину рослини, так і його корінь. Коріння заготовлюються ранньою весною і восени, а трава на початку періоду цвітіння. Бактерицидні властивості ехінацеї широко використовуються в медицині. Рослина володіє ранозагоювальними та імуностимулюючі властивості.

Настоянку ехінацеї можна придбати в аптеці в готовому вигляді. Примочки з цього препарату швидко знімають біль і напругу на пошкодженій ділянці шкіри. Перед застосуванням настойку розбавляють водою в пропорції 1 до 3-м. Всередину можна приймати 3 рази на день по 5 крапель. Ехінацея може посилювати дію інших лікарських препаратів. Перед застосуванням слід обов’язково порадитися з лікарем!

4. Вітамінний збір

Цей же вітамінний напій можна приготувати не на воді, а на відварі з вишні, малини, смородини або будь-який інший ягоди. Без цукру! Протипоказанням до прийому такого смачного ліки може бути тільки алергічна реакція на який-небудь з компонентів. Якщо алергії немає, то його можна пити як дорослим, так і дітям.

Обліпиха — це дар природи своєму нерозумному дітищу, яке називається «людина». Переоцінити цей дар практично неможливо. Обліпиха загоює рани, лікує серце і шлунок, відновлює гормональний баланс і зміцнює суглоби. У цій ягоді міститься майже повний набір вітамінів, необхідний для життєдіяльності людини. Крім цього в ній є півтора десятка мікроелементів: цинк, кальцій, марганець, залізо, магній, титан, і інші. При зовнішньому застосуванні масло обліпихи надає активну ранозагоювальну, болезаспокійливу, заспокійливу та антибактеріальну дію. Воно сприяє швидкій регенерації шкірного покриву.

Захворювання це неприємне, але не небезпечне. Заразитися від хворого людини можна тільки в тому випадку, якщо сильно знижений імунітет. Хвороба може пройти і без лікування, але для того щоб зняти неприємні симптоми і свербіж, прискорити процес одужання і зміцнити імунну систему є кілька перевірених способів. Діагноз і методи лікування визначити може тільки лікар. Перераховані в цьому розділі засоби можуть застосовуватися тільки в якості додаткових заходів по боротьбі з хворобою і тільки після узгодження з лікарем.

Источник: http://emed.org.ua/dermatologija-narodna-medicina/943-narodni-metodi

Избавляемся от лишая у ребенка, какие мази необходимо применять?

Как и все болезни, лишай должен осмотреть врач, только специалист может сказать, какое лечение необходимо пациенту.

Не рекомендуется лечиться средствами которые посоветовали Вам знакомые, сталкивающиеся с данной проблемой, так как существуют различные лишаи, которые вылечить одним средством не получится.

Можно заразиться в случае контакта с человеком у которого уже имеется лишай, или от животного (носителя лишая), но для того что бы болезнь начала развиваться одного контакта не достаточно, необходимы следующие факторы:

  1. Ослабленный иммунитет ребенка. При ослабленной иммунной системе, вирус с легкостью проникает в организм.
  2. В дождливый период самая большая вероятность перехода инфекции от одного организма к другому
  3. Повышенная потливость. Происходит расширение потовых каналов, что позволяет вирусу практически без препятствий проникнуть в организм.
  4. Механические повреждения кожи (ссадины, ожоги)

Оглавление:

Виды лишая

Ниже мы рассмотрим виды лишая наиболее часто встречающихся у детей разных возрастов.

Красный плоский лишай

Характеризуется возникновением плоских плотных узелков алого цвета на коже или слизистых оболочках. Возникает у людей прошедших стрессовую ситуацию или имеющие заболевание внутренних органов. Данный вид может образовываться на животе, груди или на запястьях.

Разноцветный лишай (цветной)

Грибковая инфекция распространяющаяся на наружном слое кожи. Возникает чаще всего у людей имеющие повышенное потоотделение и образовывается на животе, груди или спине. Характеризуется появлением желтых шелушащихся пятен на коже.

Лишай Жибера (розовый)

Может возникать при переохлаждении организма и нарушении иммунной системы (чаще всего в дождливую погоду). Данный вид выглядит как пятно округлой формы с присущим ему розовым цветом, возникает в основном на лице и между складками кожи.

Стригущий лишай (трихофия)

Образовывается на участках тела с волосяным покровом. Заражение происходит в результате взаимодействия с зараженным человеком или животными. Характеризуется появлением розоватого пятна с четковыраженными границами.

Опоясывающий лишай

Возникает чаще всего у людей зараженных герпесом. Бывает только у взрослых, но при этом герпес вызывает у детей ветряную оспу. Характеризуется в основном повышенной температурой и появлением своеобразной сыпи по всему телу.

Диагностика заболевания

Диагностика и выявление его формы проводится специализированным врачом (дерматологом или инфекционистом).

Для подтверждения диагноза специалист проводит осмотр кожи ребенка и снимает необходимые пробы.

Для выявления вида лишая делается соскоб кожи исследуемый под световым микроскопом, в некоторых случаях для выявления вида берется кусочек кожи для его исследования под микроскопом (проводится биопсия кожи).

При стригущем лишае применяется способ диагностики, который исключает неподходящие по каким либо симптомам болезни, возможные у ребенка (экзема, псориаз), что в конечном итоге сводит диагноз к единственной вероятной болезни.

Жить здорово: об опоясывающем лишае

Способы лечения болезни

Так как существуют различные виды лишая и появляются они по разным причинам, то полностью разобраться в проблеме и способе лечения вам поможет только специалист.

Но при любой форме инфекции, для успешного лечения необходимо придерживаться следующих правил:

  • Ни в коем случае не позволять ребенку чесать зараженное место, так как это может привести к распространению лишая на других частях тела.
  • Выбирать одежду, максимально пропускающую воздух, которая не удерживают влагу (пот).
  • Необходимо сократить времяпрепровождения под солнцем, так как солнечное тепло провоцирует ускоренный рост грибковых заболеваний.
  • Чтобы бактериям негде было скапливаться, на некоторое время необходимо убрать из комнаты все плюшевые игрушки и ковры. Рекомендуется часто проводить влажную уборку с дезинфекцией в комнате.
  • Как можно чаще меняйте одежду контактирующую с зараженным местом, и после стирки обязательно гладьте утюгом на максимальной температуре все вещи.
  • Как лечить лишай на лице?

    При возникновении на лице образований, похожих на лишай, необходимо немедленно обратиться к врачу. Специалист поставит точный диагноз, определит тип лишая, назначит лечение. Лишай редко образуется на лице, но определённые типы данного недуга могут затрагивать кожу лица.

    Если на лице был диагностирован красный лишай, то основное лечение направлено на укрепление иммунитета, особенно рекомендуется приём витаминов В6, В12 и препаратов, содержащих кальций. Для наружного применения используют противовирусные мази.

    Если на лице ребёнка диагностирован стригущий лишай, то для лечения применяют противогрибковые кремы:

  • Ламизил
  • Клотримазол
  • Микосептин
  • Данные крема чередуют с нанесением на проблемные области раствора йода.

    При использовании препаратов необходимо внимательно читать инструкцию, в которой указаны противопоказания. Различные средства могут быть предназначены для лечения детей определённого возраста.

    Помимо аптечных средств можно попробовать рецепты народной медицины, которые более натуральны. К рецептам народной медицины можно отнести следующие:

  • тёмный изюм без косточек крутят на мясорубке и получившуюся кашицу накладывают на поражённые участки. Также можно использовать чернику или чернослив;
  • яблочный уксус используют для примочек на лицо;
  • смесь вазелина с отваром лекарственных трав, таких как календула, шишки хмеля и лопух. Полученный состав наносят на лицо тонким слоем несколько раз в день;
  • смесь из отварной свёклы и мёда в равных пропорциях. Мазь применяют три раза в день.
  • Во время лечения нужно ограничить нахождение ребёнка на солнце, следить, чтобы ребёнок не расчёсывал поражённые места, каждый день менять постельное бельё.

    Лечение лишая на голове

    Комплексный и длительный процесс. Перед лечением рекомендуется сбрить волосы в месте возникновения лишая, но лечение будет эффективнее, если волосы удалить вместе с луковицей.

    Комплексная терапия включает в себя:

    • специальные противогрибковые шампуни, кремы, эмульсии (Низорал, Себозол, Кето поюс);
    • препараты противоаллергической направленности для уменьшения зуда (Супрастин, Тавегил);
    • таблетки с противогрибковым действием (Гризеофульвин);
    • растворы, содержащие йод, для обработки поражённых участков.
    • иммуностимулирующие препараты.
    • Из народной медицины можно приготовить настой из череды, чистотела, хвоща полевого и втирать его в кожу головы. Помимо лечения очень важна личная гигиена.

      Лечение лишая на руке

      Основными направлениями лечения должны стать противогрибковые препараты, как для внутреннего, так и наружного применения, а также соблюдение некоторых правил гигиены, таких как:

    • в комнате ребёнка убрать мягкие игрушки, пластмассовые игрушки каждый день необходимо мыть;
    • в комнате несколько раз в день нужно проводить влажную уборку;
    • одевать ребёнка в хлопковую одежду;
    • не купать ребёнка, а обтирать губкой, предварительно защитив поражённые места целлофаном или бинтом;
    • не гулять на солнце, выбирая для прогулок вечернее время.
    • Как лечить лишай от кошки?

      При начальной стадии заболевания используют раствор йода или зелёнку. Ими смазывают поражённые участки несколько раз в день. Лечение йодом и зелёнкой необходимо комбинировать с противогрибковыми препаратами, а также мазями на основе серы, дёгтя, салициловой кислоты. Наиболее эффективным при лечении лишая от кошек является ветеринарный препарат “Ям”.

      В тяжёлых случаях используют антибиотики. На время лечения ребёнка необходимо изолировать от общения с другими детьми.

      Если в квартире есть животные, то необходимо показать их врачу, а также не допускать нахождения животного в постели, на мебели.

      При лечении лишая у детей всегда используются специальные мази. Рассмотрим несколько из них.

      Мази для лечения

      Мазь подбирается исходя из типа заболевания. Самые эффективные мази:

      При лечении любого вида лишая необходима консультация врача. Мази выбирать те, в состав которых входят натуральные компоненты.

      Народное лечение

      Необходимо соблюдать максимальную осторожность при лечении ребенка народными методами, так как существует вероятность усугубления вашей ситуации.

      На первом этапе можно обработать зараженное место йодом или зеленкой, и сделать это необходимо несколько раз поочередно, в течении всего дня.

      Но прежде чем обрабатывать зараженную область какими либо средствами, ее необходимо промыть или протереть влажной тряпочкой.

      Настойка прополиса поможет вам избавиться от стригущего лишая. Для приготовления настойки, необходимо смешать пятьдесят грамм прополиса и двести грамм спирта, смесь настаивается около недели.

      Если ваш ребенок заразился опоясывающим лишаем, то вам помогут примочки содержащие яблочный уксус.

      Смоченную в яблочном уксусе марлю необходимо прилаживать к зараженным местам несколько раз в день (5-6 раз).

      Расскажем вам про мазь от грибка на ногах. обсудим причины заболевания.

      Читайте про частые позывы к мочеиспусканию у женщин. Какие признаки недуга?

      Очистив изюм от косточек, нужно прокрутить его на мясорубке и полученной густой кашицей обрабатывать зараженные места.

      Источник: http://medickon.com/vnytrinie/terapiua/kak-lechit-lishay-u-rebenka.html

      3. Солодка

      Для зміцнення імунної системи при захворюванні рожевим позбавляємо можна використовувати водний настій і відвар кореня солодки.

      Для приготування відвару 2 столові ложки сухого кореня солодки залити окропом (1 стакан), кип’ятити 15-20 хвилин на водяній бані, процідити, після чого долити кип’яченою водою до двохсот мілілітрів. Регулярність прийому — тричі на день по 25 мл.

      Солодка надає тонізуючу, протизапальну і легку послаблюючу дію. Не слід збільшувати дозу, оскільки можуть з’явитися набряки та інші негативні прояви.

      Зміцнити імунітет при захворюванні рожевим позбавляємо допоможе відвар із семи трав. У збір входять: лист чорної смородини, м’ята, меліса, квітки каштана, трава іван-чай і ромашка. Відвар готується з розрахунку: одна чайна ложка кожної рослини на літр води. Трави залити крутим окропом, кип’ятити до 15 хвилин, процідити і долити кип’яченою водою до одного літра об’єму. Пити щодня не менше 0.5 літрів на день рівними частинами.

      5. Обліпиха

      Масло обліпихи можна приготувати і в домашніх умовах. З стиглих ягід потрібно віджати сік, уникаючи його контакту з металевими деталями і посудом. Ємність з соком помістити в холодне місце і регулярно знімати плівку, що утворюється на поверхні. Ця плівка і є саме дорогоцінне масло обліпихи. Вичавки, що залишилися від видавлювання соку потрібно залити стерилізованим рослинним маслом, настоювати в теплому місці протягом місяця, віджати, процідити і використовувати отримане масло для зовнішнього застосування і в якості харчової добавки. При рожевому лишаї уражені ділянки шкіри змазують тричі на день обліпиховою олією. Це може вдвічі прискорити зазвичай досить тривалий процес одужання.

      Рожевий лишай Жибера

      Рожевий лишай Жибера входить в групу поліетіологічним захворювань шкіри, яких об'єднує єдине назву – «лишай». До даної групи відносяться червоний плоский лишай, оперізуючий лишай, Стригучий і висівкоподібний лишай. Типовими елементами при цих захворюваннях є сверблячі плями, що відрізняються своєю формою, розташуванням, морфологічним особливостями і характером перебігу.

      Рожевий лишай Жибера найбільш часто зустрічається середовища людей 20-40 років. В осіб похилого віку та дітей молодше 10 років випадки захворювання украй рідкісні. Для рожевого лишаю Жибера типово значне підвищення рівня захворюваності у весняний та осінній періоди. Подібна сезонність характерна і для простудних захворювань, на тлі яких зазвичай виникає рожевий лишай Жибера.

      Причини виникнення рожевого лишаю Жибера

      Точні причини і патогенез рожевого лишаю Жибера поки не визначені. Передбачається інфекційно-алергічна природа захворювання, у зв'язку з чим сучасна Дерматологія відносить його до групи інфекційних еритему. Підтверджує інфекційну теорію виявлення в пацієнтів з рожевим позбавляємо Жибера позитивної реакції на внутрішньошкірне введення стрептококової вакцини. Однак більшість авторів схиляється до вірусно генезу захворювання, оскільки його випадки найчастіше виникають після перенесеної ГРВІ. Окремі дослідники стверджують, що рожевий лишай Жибера викликає герпевіруси 7 типу.

      Симптоми рожевого лишаю Жибера

      За різними даними у 50-80% хворих рожевий лишай Жибера починається з появи на шкірі однієї (рідше 2-3) материнської бляшки. Для неї характерна яскраво-рожеве забарвлення, що лущиться поверхню і великий розмір близько 3-5 см в діаметрі. Приблизно через 7-10 днів на шкірі спостерігаються множинні висипання у вигляді дрібних рожевих плям, що мають овальну або круглу форму. Їх Типова локалізація – шкіра кінцівок і тулуба. Зазвичай материнська бляшка з'являється на груди, потім висипання поширюються на живіт, пахову область, стегна, плечі, руки, ноги і шию. Відмінною особливістю рожевого лишаю Жибера є розташування елементів висипу по лініях Лангера – умовним лініях, уздовж яких можливо досягти максимального розтягування шкіри.

      Плями рожевого лишаю протягом декількох днів збільшуються в розмірах до 2 см і більше, але при цьому вони практично НЕ зливаються один з одним. Їх центральна частина стає жовтуватою забарвлення, її роговий шар починає отшелушиваться з утворенням дрібних лусочок. При цьому по краю плями зберігається його рожевий колір і відсутня лущення, що надає елементам рожевого лишаю Жибера вид медальйонів. Період появи нових висипань Займає в середньому 2-3 тижні. Потім плями поступово бліднуть і зникають, залишаючи на шкірі депігментовані ділянки або гіперпігментації. З часом шкіра в цих місцях набуває нормальний колір.

      У половини пацієнтів рожевий лишай Жибера протікає з легким свербінням, 25% захворілих не спостерігається ніяких суб'єктивних відчуттів. Приблизно чверть хворих скаржиться на досить сильний свербіж, що може бути обумовлено додатковим роздратуванням шкіри чи підвищеним нервово-емоційною лабільністю пацієнта. Іноді в період прогресування висипань у пацієнта можуть відзначатися невеликі підвищення температури тіла, загальне нездужання, збільшення піднижньочелюсних і шийних лімфовузлів.

      Особливістю перебігу рожевого лишаю Жибера є його чітко обмежена тривалість. При проведенні лікування або без нього через 6-8 тижнів відбувається одужання. Рецидиви, як правило, не відзначаються. Зустрічаються клінічні варіанти рожевого лишаю Жибера з пятносто-уртикарний або плямисто-папульозний характером висипки. Вони зазвичай протікають довгостроково.

      У рідкісних випадках можливий розвиток ускладнень: інфікування вогнищ рожевого лишаю Жіьера з розвитком піодермія, гідраденіта, фолікуліт, остиофолликулит, стрептококового імпетиго або їх екзематизації з поступовим переходом в екземі. Найчастіше причиною розвитку ускладнень є часте Миття або тертя шкіри, нераціональна місцева терапія, підвищена пітливість, схильність до алергічних реакцій.

      Діагностика рожевого лишаю Жибера

      У типових клінічних випадках рожевого лишаю Жибера для діагностики достатньо огляду дерматолога і дерматоскопії. У випадках, коли висипання рожевого лишаю Жибера зберігаються довше 6 тижнів, беруть біопсію шкіри і виконують її гістологічної дослідження для виключення парапсоріазом. При інфекційних ускладнення беруть зіскрібки або відокремлюване з вогнища ураження і виробляють його бакпосев.

      Для диференціальної діагностики рожевого лишаю Жибера від висівкоподібного лишаю проводять люмінесцентну діагностику та дослідження зіскрібка шкіри на патогенні гриби. Прояви рожевого лишаю можуть бути схожі з вторинним сифілісом. У таких випадках для виключення останнього проводять RPR-тест на сифіліс.

      Лікування рожевого лишаю Жибера

      Рожевий лишай Жибера в більшості випадків проходить самостійно і може не мати потребу в лікуванні. Під уникнення ускладнень пацієнтам на час захворювання рекомендується дотримуватися гіпоалергенної дієти, обмежити водні процедури, виключити тертя шкіри мочалкою, уникати використання косметичних засобів для тіла, носить тільки бавовняна натільну білизну.

      При вираженому свербежі призначають антигістамінні препарати всередину, кортикостероїдні та протисвербіжну мазі зовнішньо. Застосовують індиферентні водно-збовтує зовнішні засоби (ціндол).

      За даними Деяких дерматологічно досліджень хороший ефект при рожевому лишаї Жибера дає застосування з перших днів захворювання еритроміцину та ацикловіру. Таке лікування сприяє швидшому одужанню без розвитку ускладнень.

      Источник: http://mdovidka.com/rozhevij-lishaj-zhibera.html

      Лишай

      Лишай – група поліетіологічним шкірних захворювань, що характеризуються появою висипного, сверблячих елементів. Існує декілька різновидів захворювання, що розрізняються по виду збудника, типу висипань, локалізації, заразність (екзема – мокнучій лишай; мікроспорія, Фагус, трихофітія – Стригучий лишай; псоріаз – лускатий лишай; рожевий лишай – пітіріаз; опоясивющій лишай). Перебіг захворювань тривале, із загостреннями, з небезпекою вторинного інфікування шкірних висипань, приносящему фізичні і психологічні незручності пацієнтові, Косметичні дефекти.

      Лишай – це група шкірних захворювань, для яких характерне виникнення кольорових і лущаться плям. Етіологія, шляхи зараження та особливості перебігу можуть бути різними, так як Ці захворювання згруповані за клінічним проявам – зміна кольору, наявність лущення шкіри або лущення пустул.

      Причини лишаїв і механізм зараження

      Основними причинами лишаїв є Вірусна і грибкова мікрофлора. Механізм зараження не відомий, оскільки далеко не всі люди, навіть потрапляють в групу ризику, захворюють лишаями. Імовірно поєднання таких факторів як зниження імунітету, стресові ситуації, генетична схильність, інфекційні хвороби, фізичні і емоційні перенапруження підвищує ймовірність виникнення лишаїв.

      В залежності від вікової групи та статевої приналежності, захворюваність різними типами позбавляючи може варіюватися, але узагальнені дані по захворюваності приблизно однакові. Тривалість і характер перебігу лишаїв теж різний: від гострого до хронічного.

      Рожевий лишай

      Захворювання має інфекційно-алергічну природу, зустрічається повсюдно середовища всіх вікових груп, характеризується появою округлих полущені плям рожевого кольору на шкірі тулуба, частіше на шкірі спини.

      Рожевий лишай не є високо заразним захворюванням і внутрісімейні спалаху фіксуються вкрай рідко. Зараження відбувається через загальне користування банним приладдям; провоцірующіми факторами є зниження імунітету і вірусні респіраторні інфекції. Для рожевого лишаю характерна сезонність, сплески захворюваності фіксуються навесні і восени. Відсутність рецидивів рожевого лишаю дає підставу вважати, що розвивається стійкий імунітет до захворювання.

      Початок захворювання характеризується появою одиничного материнського плями округлих обрисів в діаметрі не більше 3 см, центральна частина якого на 2-3 день набуває жовтуватого відтінку, починає зморшок і лущитися. Через 7-10 днів на шкірі спини і грудей з'являється безліч аналогічних висипань, але набагато меншого розміру, локалізуються висипання рожевого лишаю в основному по лініях Лангера (лінії максимальної розтяжність шкіри). З часом в центрі позбавляючи виникає лущення, а периферії червона облямівка; елементи НЕ схильні до злиття. Свербіж та інші неприємні відчуття відсутні.

      Неадекватна терапія, часті контакти з водою, підвищене потовиділення збільшують тривалість захворювання, хоча рожевий лишай повністю виліковується за 1,5-2 місяці. Рожевий лишай досить часто проходить самостійно, без будь-якої терапії. Пацієнтам не рекомендується Перебування на сонці, носіння синтетичного одягу, слід обмежити контакти з водою. Застосування мазей з антибактеріальними та протигрибковими речовинами, такими як Сангвиритрин, швидко купируют симптоматику рожевого лишаю. Бактерицидні розчини, в тому числі і Трав'яні, надають позитивну дію, часто ЦИХ мер достатньо для виліковування від рожевого лишаю.

      Діагностика рожевого лишаю проводиться на підставі огляду, необхідна диференціація з характерною для сифілісу розеолой.

      Оперізувальний лишай

      Оперізувальний лишай має герпетичну природу і виникає при вторинно контакті з вірусом з групи Herpes zoster, або при активації латентної герпетичної інфекції. При оперізувальному лишаї запалюються нервові гангліях і з'являються характерні висипання по ходу нервових стовбурів. Хворіють в основному люди дорослого та похилого віку, провоцірующіми моментами є стресові ситуації, інфекції і зниження імунітету. Протягом оперізуючого лишаю варіабельно, від легких форм, у важких з ураженням центральної нервової системи. Перед початком висипань відзначається хворобливість по ходу нервів і через 3-4 дні з'являються шкірні прояви. При оперізувальному лишаї поверхню висипань спочатку складається з дрібних везикул, Які потім зсихаються в скоринки, іноді відзначається лущення. В залежності від тяжкості перебігу оперізувального лишаю, можуть відзначатися Лише невеликі симптоми загальної інтоксикації або менінгоеціфаліальние симптоми. При ускладнених формах оперізувального лишаю прогноз украй несприятливий.

      Характерні клінічні прояви дозволяють точно поставить діагноз на підставі візуального огляду і опитування пацієнта. Схема лікування оперізуючого лишаю залежить від інтенсивності клінічних проявів та стану пацієнта, практично у всіх випадках необхідна госпіталізація. Лікування проводиться спільно дерматологом і неврологом. При яскраво вираженому больовому синдромі показані анальгетики та седативні препарати, якщо є церебральні порушення – то призначаються препарати, що коректують роботу ЦНС. Застосування противірусних препаратів та імуномодуляторів показано всім пацієнтам з оперізуючий лишай. Місцеве лікування зводиться до застосування противірусних мазей і до профілактики бактеріальних ускладнень. Прогноз залежить від тяжкості перебігу оперізувального лишаю і від адекватності призначеної терапії.

      Висівкоподібний лишай

      Висівкоподібний або кольоровий лишай є грибковим захворюванням шкіри, яке вражає роговий шар епідермісу. Пітливість, жаркий клімат, себорейні стану шкіри є сприятливими факторами для виникнення висівкоподібного лишаю. Захворюваність висівкоподібним залишаємо вище у жінок і в осіб молодого віку. Спалахи інфекції і рецидивів висівкоподібного лишаю фіксуються в жарку пору року.

      Інфікування відбувається контактно-побутовим шляхом через користування спільними гребінця, предметами побуту, а також при безпосередньому контакті хворої людини зі здоровим.

      Починається висівкоподібний лишай з виникнення одиничного округлого рожевого плями, далі такі ж плями, але меншого діаметру з'являються на гладкій шкірі і волосистої частини голови. При висівкоподібного лишаю зміни шкіри носять незапальні характер, плями зазвичай жовтувато-коричневого кольору, при їх поскабливании відзначається незначне висівкоподібному лущення. Плями висівкоподібного лишаю схильні до периферичної росту і злиття, свербіж та інші Суб'єктивні відчуття відсутні. Під впливом ультрафіолету на уражених ділянках шкіри спостерігається вторинна лейкодерма.

      Діагностують висівкоподібний лишай при уважно візуально огляді, так як іноді через незначні прояви і відсутності неприємних відчуттів, висівкоподібний лишай можна не помітити. При мікроскопії зіскрібка виявляється міцелій і характерне скупчення ниток гриба. Лікування проводять за допомогою протигрибкових мазей і таблетованих препаратів, обробка уражених ділянок саліциловим спиртом перед накладення мазі, дозволяє активної речовини глибше проникнуть в шари дерми. Дотримання правил особистої гігієни є єдиною профілактикою висівкоподібного лишаю. Повністю позбавитися від микотических клітин неможливо, а тому у весняний час слід користуватися косметичних засобами з протигрибковим ефектом і уникати інсоляції, Щоб запобігти рецидив.

      Стригучий лишай

      Стригучий лишай або трихофітія – грибкове захворювання шкіри, при якому вражається гладка шкіра, волосиста частина голови, рідше нігті. Джерелом інфекції є хворі люди і тварини, зараження відбувається контактно-побутовим шляхом. Частіше зустрічаються сімейні вогнища стригучого лишаю і спалахи захворювання в дитячому садку.

      Після проростання міцелію, структура волосся порушується, і вони випадають, залишаючи після себе «пеньки», волосся виглядає як стрижені звідси і назва – Стригучий лишай. На ураженій шкірі відзначається легке лущення і світлий наліт із спор гриба. Свербіж і неприємні відчуття відсутні. Стригучий лишай може протікати практично безсимптомно, але при уважно огляді можна помітити «пеньки» волосся. Нагноїтельниє форми стригучого лишаю характеризуються наявність щільного гнійного інфільтрату, з якого при надавлюванні виділяється гній, інфільтрати бувають різних розмірів, але виникають зазвичай на волосистій частині голови, в області бороди і вусів. Інфільтрат або благополучно саморазрешается через 7-10 днів через згубно дії гною на мікотіческіе клітини, або ускладнюється абсцесами. Без лікування мікотіческіе клітини зберігаються по периферії і підтримують хронічне вялотекущее протягом стригучого лишаю.

      Діагноз ставиться на підставі клінічних проявів, мікроскопія зіскрібка підтверджує мікотіческую природу захворювання, а посів виділень дозволяє виявити тип і вид збудника і визначити його чутливість до протигрибкових препаратів

      Лікування стригучого лишаю зводиться до місцево застосуванню протигрибкових мазей і внутрішньому застосуванню таблетованих форм. Ускладнені форми стригучого лишаю вимагає симптоматичної терапії. Профілактика стригучого лишаю полягає в дотримання особистої гігієни, своєчасне виявлення хворих і регулярний огляд дітей в дитячих установах.

      Источник: http://mdovidka.com/lishaj.html

      Еще по теме:

      • Лишай як його лікувати Лишай і його лікування Субота, 06 серпня 2011, 18:10 Здоров'я Рейтинг Користувача: / 20 Найгірше Найкраще Лишай і його різновиди: стригучий лишай, різнобарвний лишай, червоний плоский лишай, що оперізує лишай: симптоми й ознаки, діагностика, лікування. Лишай - це запальне захворювання одного або декількох ділянок шкіри, основними […]
      • Лишай на шиї лікування Лишай і його лікування Субота, 06 серпня 2011, 18:10 Здоров'я Рейтинг Користувача: / 20 Найгірше Найкраще Лишай і його різновиди: стригучий лишай, різнобарвний лишай, червоний плоский лишай, що оперізує лишай: симптоми й ознаки, діагностика, лікування. Лишай - це запальне захворювання одного або декількох ділянок шкіри, основними […]
      • Меланома синяки Меланома народные средства. Опубликовано 13 Октябрь 2011 | Автор: Виктор Иванович В настоящие время тысычи больных меланомой ищут не только дополнительное лечение к основному заболеванию. но порой и альтернативное лечение меланомы. Приходится выслушивать от больных удивительные истории их поисков лечения конечно на ранней стадии […]
      • Экзема у лабрадора Экзема у лабрадора лечение Нравится Dmitriy 06 Май 2014 Первый раз у нас она выскочила прямо на лбу. Повязки, мази. пока собак не содрал ее до мяса не успокоился. Я прихожу домой с работы, а у него вся башка в крови. Все, больше он ее не ковырял, опять мази, повязки, зажило в итоге, даж следа не осталось. Теперь снова. на щеке. Опять […]
      • Чесотка ушей у кролика О лечении ушной чесотки у кроликов Содержание Распространенная болезнь у кроликов – псороптоз. Ее еще называют «ушная чесотка». Погибнуть от нее животное не может, т.к. кролики растут, едят, набирают вес. Однако если заразиться один кролик, постепенно болезнь распространиться на все стадо, вылечить которое намного сложнее. Животным не […]
      • Соскоб меланомы соскоб с родинки Добрый день! Извините за беспокойство! У меня в паховой области имеется родинка (0,6см). Я ее хотела удалить,так как травмировала. Такое заключение означает, что в соскобе нет злокачественных клеток. Судить о характере всего образования только цитологическое заключение не позволяет, поскольку соскоб позволяет получить […]
      • Современные препараты от экземы Какие препараты используются для лечения экземы? Опубликовано: 06 сен 2015 в 10:51 Экзема – это распространенное кожное заболевание, которое имеет аллергическую природу. Болезнь может носить хронический характер, но в основном протекает в острой форме. Она поражает любую часть тела. Причиной проявления этой патологии выступает ряд […]
      • Симптом псориаза у мужчин Симптомы и признаки возникновения псориаза, методы лечения и профилактика данного кожного заболевания Опубликовано: 06 фев 2015, 10:03 Псориаз является кожным неинфекционным заболеванием, которое проявляется отчетливо обозначенными красноватыми шелушащимися пятнами, покрытыми сверху серебристыми чешуйками. Протекает он в виде периодов […]