Ексфоліативний дерматит

Оглавление:

Эксфолиативный дерматит: течение и лечение болезни у детей и взрослых

Эксфолиативным дерматитом называется группа заболеваний, при которых отмечается покраснение кожи, образование на ней пузырей и последующее шелушение в пораженных местах. Появляются они как вследствие кожных, так и системных болезней, особенно тех, у кого отмечается снижение иммунной защиты организма. У новорожденных есть особая форма заболевания – эксфолиативный дерматит Риттера. В этом случае причиной появления покраснения и пузырей становится бактериальная инфекция.

В течение заболевания выделяют несколько стадий. Терапия эксфолиативного дерматита комплексная – местная обработка пораженной кожи и прием препаратов в виде таблеток или уколов. При сильном снижении иммунитета, а также у новорожденных, патология может приобретать тяжелое течение, когда вследствие потери воды и микроэлементов через кожу наблюдаются нарушения со стороны обмена веществ, сердца, легких, системы температурной регуляции; могут присоединяться инфекционные осложнения. Такие состояния лечатся только в стационаре.

Причины болезни

Эксфолиативный дерматит составляет 1% от всех кожных патологий. Он может развиться в любом возрасте, но особенно подвержены заболеванию новорожденные и люди старше 55 лет. Взрослые женщины болеют почти в 5 раз чаще мужчин.

Причиной возникновения эксфолиативного дерматита, развивающегося у детей первых двух недель жизнь, является заражение их золотистым стафилококком или сразу двумя бактериями: стафилококками и стрептококками. Источником инфекции для младенцев становится мать или медицинский персонал, у которых имеется стафилококковые заболевания кожи, или у которых бактерии обитают в ротовой полости (кариозных зубах, миндалинах – при хроническом тонзиллите). У новорожденных болезнь протекает тяжело – вследствие того, что местный иммунитет кожи и ее барьерная функция до конца не сформированы.

Эксфолиативный дерматит у взрослых, чья кожа способна противостоять микробному «вторжению», развивается вследствие множества других причин:

  • Кожных заболеваний (из-за них возникает примерно половина эксфолиативных дерматитов): красного лишая, контактного, себорейного, застойного, атопического и солнечного дерматитов. псориаза, чесотки. грибковых поражений кожи, ихтиозофрмных дерматозов, листовидной пузырчатки. токсического эпидермального некролиза.
  • Злокачественных новообразований: рака толстого кишечника, лейкоза, рака легких, лимфомы, миеломы.
  • Болезней внутренних органов: сердца, щитовидной железы.
  • Системных заболеваний: сахарного диабета, дерматомиозита, системной красной волчанки.
  • Приема некоторых лекарств: сульфаниламидных, пенициллиновых и тетрациклиновых антибиотиков, барбитуратов, препаратов для снижения давления, мочегонных, солей лития.
  • Инфекционных болезней: болезни Лайма, ВИЧ-инфекции, гепатита, сыпного тифа, туберкулеза.
  • Приблизительно в 47% случаев причину эксфолиативного дерматита не удается установить. Это – идиопатическая форма, имеющая наиболее плохой прогноз

    Как проявляется болезнь у детей

    У новорожденных симптомы эксфолиативного дерматита появляются через несколько (до 14) дней после рождения ребенка, и протекают в три стадии.

    Эритематозная стадия

    Начинается с области вокруг рта и пупка. В этих местах появляется покраснение, а затем шелушение. Подобные же красные, сменяющиеся появлением сухих крупных корочек, участки возникают в крупных складках кожи, на гениталиях и заднем проходе, потом покрывают все тело. Гиперемия может затронуть и красную кайму губ, слизистую оболочку рта, половых органов или носа.

    Под участками шелушения кожа становится отечной, на ней появляются крупные пузыри (более 5 мм) – буллы. Поэтому это заболевание еще называют буллезный эксфолиативный дерматит.

    Эксфолиативная стадия

    Она развивается через 1-3 суток, и начинается с того, что пузыри вскрываются, обнажая красные участки кожи (похожие на ожог). Если на предыдущей стадии малыш еще брал грудь, то при вскрытии булл его состояние изменяется: повышается температура (иногда до 40°C), отмечается рвота, иногда – понос. Новорожденный отказывается от груди, почти не спит, беспокоен, поэтому теряет в весе и без оказания помощи может погибнуть.

    Регенеративная стадия

    Она наступает через 10-14 суток от начала заболевания, если ребенку была оказана медицинская помощь, и если на эрозированные поверхности, оставшиеся после вскрытия пузырей, не присоединилась дополнительная инфекция.

    Характеризуется стадия уменьшением участков покраснения и припухлости. Улучшается также и общее состояние: снижается температура, появляется аппетит, малыш начинает больше спать.

    Если эрозии инфицировались, через них наблюдается всасывание бактерий в кровь, в результате чего наступает не выздоровление, а развивается одно из осложнений: воспаление легких, оболочек мозга (менингит), среднего уха (отит), почек (пиелонефрит), кишечника (энтероколит). Инфекция может расплавлять подкожную клетчатку на больших участках (флегмона). Указанные осложнения могут привести к смерти, поэтому эксфолиативный дерматит – это опасное для жизни заболевание.

    Эксфолиативны дерматит Риттера

    Варианты течения болезни у детей

    Дерматит Риттера может протекать легко, среднетяжело и тяжело.

    При легком течении пузырей и булл образуется немного, участки покраснения не занимают весь кожный покров, нет таких четких стадий в течении болезни. Выздоровление (при условии лечения) наступает на 10-14 сутки.

    Среднетяжелое течение подразумевает четкое соблюдение описанных выше стадий, но без осложнений. Ребенок выздоравливает.

    Когда течение – тяжелое, после вскрытия пузырей эрозии инфицируются. Микробы, попавшие на открытые, незащищенные ороговевшими чешуйками поверхности, всасываются в кровь, что вызывает ее заражение. С кровью бактерии могут быть разнесены к легким, мозгу, уху или другим внутренним органам.

    Симптомы заболевания у взрослых

    Эксфолиативный дерматит у взрослых людей имеет некоторые отличия. Так, на коже, начиная с туловища, головы и промежности, а потом, переходя на конечности, появляются участки покраснения и утолщения. В пораженных зонах возникают пузыри, которые сливаются, а затем вскрываются, обнажая эрозированные поверхности. Они зудят, из них выделяется жидкость, и в этих областях ощущается болезненность и жжение. Немного погодя эрозии покрываются корочками, которые начинают сильно шелушиться.

    Если эксфолиативный дерматит развивается на фоне кожного заболевания, то описанные изменения – покраснение, отек, появление пузырей, а затем эрозий – наблюдаются на местах имевшегося дерматита или дерматоза. Последний, прежде чем «уступить» покраснениям и буллам, на короткое время обостряется.

    Отмечаются также и общие симптомы заболевания:

    • лихорадка;
    • увеличение и болезненность лимфоузлов;
    • ощущение озноба;
    • учащение пульса;
    • ощущение пересыхания рта;
    • деформация ногтей;
    • облысение;
    • появление маслянистого – блестящего и плохо отмываемого – кала.
    • Если причиной эксфолиативного дерматита явилось злокачественная болезнь крови (лейкоз, лимфома), то наблюдается увеличение печени, что проявляется постоянной тяжестью в правом подреберье. Кроме этого, у него повышается объем селезенки, поэтому при быстрой ходьбе, беге, выполнении нагрузок ощущается тяжесть в левом подреберье.

      Терапия

      Лечение эксфолиативного дерматита у детей и взрослых будет отличаться.

      Терапия дерматита Риттера

      Лечение новорожденных проводится в отдельном боксе детской больницы. Ребенка помещают в кувез – ящик из прозрачного пластика, куда подведен кислород и в котором поддерживается оптимальная температура и необходимая стерильность. Так обеспечиваются правильные условия для подсыхания образовавшихся эрозий, которые обрабатываются бесспиртовыми красителями.

      Детей старше 1 месяца госпитализируют в отдельный бокс вместе с мамой или другим родственником, который будет осуществлять уход. Такую палату кварцуют несколько раз в день, осуществляют влажную уборку с антисептиками. Постельное белье больного должно ежедневно меняться.

      Ребенку устанавливается внутривенный катетер, через который в вену вводят солевые и питательные растворы, антибиотики, антистафилококковый иммуноглобулин или обогащенную антистафилококковыми антителами плазму одногруппной крови. Перед началом введения антибактериальных препаратов с поверхности эрозий берут бакпосев, чтобы подобрать нужные антибиотики. Необходимость назначения антистафилококковых препаратов также основывается на данных бактериологического исследования жидкости, выделяемой эрозиями – если будет выделена культура стафилококка.

      Терапия у взрослых

      Легкое и среднетяжелое течение эксфолиативного дерматита во взрослом возрасте может лечиться на дому, после установления диагноза. Для достижения эффекта терапии главное – узнать причину и устранить ее: отменить лекарственный препарат, вызывающий воспаление кожи, нормализовать уровень сахара, компенсировать аутоиммунное заболевание.

      Во время поиска причины недуга, после взятия посева с эрозированной поверхности, начинается лечение. Оно заключается в назначении местной и системной терапии. Одновременно отменяются препараты, которые могли вызвать такую реакцию кожи.

      Местная терапия – это обработка пузырей и эрозий растворами анилиновых красителей, компрессы с нитратом серебра, нанесение водорастворимых антибактериальных мазей и гелей («Левомеколь», «Офлокаин»). Если заболевание возникло вследствие псориаза или грибкового поражения, назначается фототерапия (ПУВА-терапия ).

      Системное лечение зависит от причины и тяжести течения эксфолиативного дерматита. Если заболевание вызвано бактериями, нужны антибиотики, если грибковым процессом – противогрибковые средства, если сахарным диабетом – нормализовать концентрацию в крови глюкозы и улучшить проходимость сосудов. Когда причина – красный лишай, назначаются препараты изотретиноина. Если же причина не установлена, отменяют по возможности все системные препараты, вводят их только по необходимости, по одному.

      При тяжелом течении в качестве системной терапии выступают гормоны-глюкокортикоиды, проявляющие противовоспалительную и противоотечную активность.

      Источник: http://bellaestetica.ru/dermatologiya/eksfoliativnyj-dermatit.html

      Ексфоліативний дерматит Ріттера

      У більшості випадків ексфоліативний дерматит Ріттера обумовлений інфікування шкіри новонародженого золотистим стафілококом. Окремі автори вказують на виявлення в захворілих дітей змішаної стафілококової і стрептококової інфекції. Зараження немовляти може відбуватися від матері або медичного персоналу. Розвитку захворювання сприяють незрілість бар'єрної функцій шкіри та імунних механізмів у дітей першого місяця життя. У дерматології випадки ексфоліативного дерматиту Ріттера зустрічалися і у дітей більш старшого віку, які отримують імуносупресивну терапію.

      Симптоми ексфоліативний дерматит Ріттера

      Подібно епідемічної пухирчатки новонароджених ексфоліативний дерматит Ріттера зазвичай розвивається на 1-2-й тижні життя дитини. Типово початок захворювання з інтенсивного почервоніння і пластинчастого лущення шкіри навколо рота і в області пупка. У перебігу ексфоліативний дерматит Ріттера виділяють три стадії: еритематозна, ексфоліативний, регенеративну.

      Еритематозна стадія характеризується Швидкими поширення почервоніння (еритеми) з області його появи в місця великих складок, шкіри анальної області та геніталій, а потім по всьому тілу. Процес супроводжується набряком і утворенням великих ненапружених бульбашок, які швидко розкриваються. Спостерігається Типовий для всіх видів пухирчатки позитивний симптом Нікольського. Можливе ураження слизової рота і носа, червоної облямівки губ, слизових оболонок сечостатевих органів.

      Ексфоліативна стадія починається з появою на місці виявило бульбашок ерозій. Ерозивні дефекти збільшуються в розмірах і схильні зливатися між собою. Зовні клінічна картина Цій стадії ексфоліативний дерматит Ріттера схожа з опіком шкіри II ступеня. Стан новонародженого різко порушено. Відзначаються підйоми температури тіла до 40 ° С, діарея, астенізація. Дитина погано смокче і помітно втрачає у вазі.

      Регенеративна стадія настає при сприятливо плині ексфоліативний дерматит Ріттера. Відзначається зменшення еритеми і набряклість, епітелізація ерозивних поверхонь. Процес закінчується одужанням дитини.

      Легкі форми ексфоліативного дерматиту Ріттера характеризуються стертими перебігом без яскраво вираженої стадійності шкірних поразок. Вже через 2 тижні спостерігається стихання запальних явищ і закінчення захворювання, що супроводжується рясним пластинчастим лущенням. Подібні варіанти перебігу ексфоліативний дерматит Ріттера зустрічаються, як правило, у дітей більш старшого віку.

      Протягом ексфоліативний дерматит Ріттера стає вкрай важким при приєднанні септичних ускладнень: пневмонія, менінгіт, отит, пієлонефрит, гострий ентероколіт, флегмони та ін У таких випадках можливий летальний результат захворювання.

      Діагностика ексфоліативний дерматит Ріттера

      Ексфоліативний дерматит Ріттера діагностую на підставі швидко розвивається і Типовою клініки, дитячого віку пацієнтів, даних бактеріологічно посіву відокремлюваного міхурів і ерозій. Для виключення раннього вродженого сифілісу проводять ПЛР-діагностику і RPR-тест.

      Диференціальний діагноз проводять з вродженою іхтіозіформной еритродермія, іншими видами бульозних дерматитів: герпетиформним дерматитом Дюринга, простим герпесом, сифілітичною пузирчаткой, бульозної формою простого контактного дерматиту.

      Лікування ексфоліативного дерматиту Ріттера

      Лікування новонароджених з ексфоліатівним дерматитом Ріттера проводиться в кювезі. Показано парентеральне введення антибіотиків цефалоспоринового ряду (цепорін, кефзол та ін), тималіну, антистафілококовий плазми і антистафілококовий гамма-глобуліну. З метою детоксикації і попередження зневоднення здійснюється інфузійна терапія гемодез або поліглюкіну. Для попередження розвитку дисбактеріозу на тлі проведеної антибіотикотерапії призначаються пробіотики (біфідумбактерин, лактобактерин).

      Здорові ділянки шкіри обробляють саліциловим спиртом або фукарціном. Бульбашки розкривають. На Уражені ділянки наносять аерозолі або мазі з антибіотиками, нафталановая лінімент, цинкової масло, присипками з ксероформом. Вимагається щоденна зміна білизни і ванни з перманганатом калію.

      Ексфоліативний дерматит Ріттера є інфекційними захворюванням. Для профілактики його поширення пацієнтів поміщають в Окремі бокси, обстежують матерів і персонал, виробляють обов'язкове кварцування палат та інші карантинні заходи.

      Источник: http://mdovidka.com/eksfoliativnij-dermatit-rittera.html

      Шкірний дерматит: лікування, фото

      Проблеми зі шкірою досить поширені в сучасному суспільстві і приносять людям клопоти і неприємності. Висипання, почервоніння, свербіж — ці симптоми крім того, що погіршують стан здоров’я, впливають і на зовнішній вигляд. Серед захворювань шкіри часто зустрічається шкірний дерматит, фото симптомів якого можна розглянути нижче. Розвиток хвороби пов’язане із запаленням шкірних покривів. Симптоми дерматиту на ранній стадії обмежуються сверблячкою, почервоніння, припухлість. Захворювання не несе небезпеки для життя людини, але при його ігноруванні може доставити хворого масу дискомфорту.

      Причини

      Шкірне захворювання дерматит може бути викликано рядом незв’язаних між собою причин. Усіх їх можна розділити на віддалені (придбані та генетичні) і близькі (спровоковані).

      У першу групу входять причини, основною характеристикою яких є індивідуальна схильність (генетична або придбана). У майже 50% немовлят шкірний дерматит виникає через те, що ця недуга раніше переніс хтось з батьків. Придбана схильність виникає на тлі інфекційних, інвазійних захворювань (особливо в хронічній формі), несприятливих умов проживання, душевного неспокою, фізичного нездоров’я, слабкого імунітету.

      Друга група включає патогенні причини, що викликали розвиток дерматиту в організмі, який теоретично не мав схильності до даного захворювання. До них відноситься стрес, фізичні фактори (мороз, жар, сонячна енергія), речовини хімічної природи, білкові алергени.

      Не у всіх людей під впливом патогенних збудників розвивається шкірний дерматит. Причини у зв’язку з індивідуальною стійкістю діляться на обов’язкові та факультативні. Обов’язкові — це ті, що викликають дерматит незалежно від стійкості організму людини. До них відносяться агресивні рідини, низька або висока температура (від 60-ти градусів Цельсія), сильне випромінювання (радіація, кварц, сонце), сильні алергени. Факультативні фактори вражають людей з індивідуальною гіперчутливістю. Це температура від +4 градусів, деякі алергени (укуси комах, косметика, масла і рідини, ліки, їжа, пилок рослин).

      Симптоматика

      Шкірне захворювання дерматит може протікати в гострій і хронічній формі. Симптоми його діляться на обов’язкові (незалежно від причин) і додаткові (залежать від причин). Обов’язковою ознакою є свербіння. Гостра форма характеризується припухлістю і почервонінням з нечіткими краями. При хронічному перебігу захворювання почервоніння можуть бути відсутні. На найбільш рухливих частинах тіла (пахова область, боки тулуба, волосиста частина голови, обличчя, шкіра на суглобах) з’являються висипання (екзема).

      До обов’язкових симптомів при хронічній формі відноситься лихенификация — це стан, коли ділянки шкіри товщають, і на них з’являється грубий малюнок. Також можуть спостерігатися саморасчеси і тріщини на поверхні шкіри. При гострій формі дерматиту можливе виникнення ексудативних запалень. Крім того, у хворого у зв’язку з недостатністю роботи сальних залоз і дегідратацією шкіри з’являється лущення.

      Наявність і характер додаткових симптомів має значення для диференціальної діагностики конкретного дерматиту. Виявляються вони в результаті функціональних проб, лабораторних досліджень, огляду і опитування пацієнта.

      Види

      Залежно від характеру і причин виникнення захворювання шкірний дерматит підрозділяється на кілька видів. Основними вважаються наступні: контактний (алергічний і простий), себорейний, токсико-алергічний та атопічний. Кожен з цих видів має свою симптоматику, особливості діагностики та лікування.

      Залежно від впливає фактора виділяють такі різновиди дерматиту, як періанальний, актинічний, брелоковий, інфекційний, бульозний, поліморфний, гусеничний, симетричний дісменорейний, околоротових, золотий. Крім того, виділяють променевої, сонячний, Пурпурозно, фолікулярний, церкаріевий дерматити. У ранньому дитячому віці найбільш часто зустрічаються пелюшковий та ексфоліативний дерматит новонароджених.

      Всі ці види шкірного захворювання відрізняються один від одного, але всі вони незмінно приносять дискомфорт і неприємності хворому. Для того щоб лікування хвороби було якомога ефективнішим, необхідно встановити причину, а потім вид шкірного дерматиту. Якщо вчасно почати протидіяти хвороби, то є шанси не допустити її розвитку і захистити себе від неприємних проблем.

      Контактний шкірний дерматит (простий)

      Контактний дерматит буває простим і алергічним. Причинами виникнення недуги першого типу виступає вплив біологічних, механічних, фізичних і хімічних факторів.

      Простий дерматит може протікати в гострій або хронічній формі. Гострий шкірний дерматит (фото стану шкіри при ньому можна побачити в нашій статті) має виражену симптоматику. В першу чергу виникають набряклість і яскраве почервоніння шкіри. Потім утворюються дрібні бульбашки і вузлики. У деяких випадках спостерігаються кірки і лусочки. Стан хворого характеризується болем, свербінням, печіння, почуттям спека.

      Виникнення хронічної форми простого дерматиту пов’язано з постійним тертям і тиском невеликої сили. Інфільтрація, ліхенізація і ущільнення шкіри відбуваються за рахунок потовщення гиперкератоза і епідермісу. Наприклад, розвитку променевих дерматитів в хронічній або гострій формі сприяє іонізуюча радіація. Променевої вид захворювання може проявлятися бульозної реакцією, випаданням волосся, еритемою. Подальше прогресування його призводить до атрофії шкіри, порушення пігментації, стійкою алопеції, розвитку некротичної реакції з утворенням виразок і ерозій, які важко загоюються.

      Проявлятися може простий шкірний дерматит на обличчі, на руках, ногах, тулуб. Захворювання, викликане впливом хімічного фактора, протікає особливо гостро: на поверхні шкіри утворюються струпи, на місці яких залишаються виразки. Ігнорування хвороби може викликати її поширення по всьому тілу, і тоді позбутися її буде дуже складно.

      Алергічний дерматит

      Алергічний шкірний дерматит виникає в результаті безпосереднього впливу алергену. Розвиток захворювання може бути викликане збудниками хімічного походження (пральний порошок, косметика, парфумерна продукція, фарби і лаки, синтетичні матеріали), лікарськими препаратами, рослинами, тваринами. Перебіг хвороби багато в чому залежить від ступеня впливу алергену на шкіру, від стану організму та імунної системи хворого.

      Гострий алергічний контактний дерматит викликає зміна тієї ділянки шкіри, який безпосередньо мав контакт з алергеном. Зона впливу може трохи розширюватися в залежності від характеру збудника. При алергічний дерматит з’являються чіткі контури зони ураження. Симптоми проявляються поступово. Спочатку спостерігається набряклість тканин і почервоніння шкіри, потім відзначаються наповнені рідиною пухирці, які утворюють ділянки з ерозією після розтину. Загоєння починається з покриття шкіри корочками і закінчується лущенням. Алергічний шкірний дерматит супроводжується постійним сверблячкою. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого впливу алергену на шкіру вже після того, як алергічна реакція проявилася. В результаті сильного свербіння виникають зовнішні пошкодження поверхні шкіри, її потовщення, лущення і сухість.

      Атопічний дерматит

      Шкірний атопічний дерматит — це запалення шкіри алергічного характеру. Це хронічне захворювання обумовлено генетично. Факторів, які можуть бути причетні до розвитку хвороби, дуже багато: алергени, що надходять в організм хворого респіраторним (при вдиханні пилу, пилку), контактним, харчовим шляхом. Найчастіше захворювання розвивається в ранньому віці і може залишитися на все життя, якщо вчасно його не вилікувати. У більшості випадків спочатку виникає атопічний шкірний дерматит на руках (фото додається в нашій статті). Спадкова схильність до алергічних реакцій сприяє підвищенню ризику розвитку захворювання.

      Виникнення атопічного дерматиту пов’язано з внутрішніми неполадками в організмі і проблемами у функціонуванні ШКТ. Організм не може впоратися з деякими речовинами, що потрапляють в нього: кишечник їх не переварює, печінка не нейтралізують і нирки не виводять, після чого вони стають антигенами, для боротьби з якими відбувається вироблення антитіл. Антигени разом з антитілами і є причиною появи висипу.

      Дерматит у дітей

      Дуже часто зустрічається шкірний дерматит у дітей. Його поява може бути пов’язано зі станом імунітету, способом життя матері під час вагітності, незрілістю організму малюка. Є шанси, що дитина свою алергію «переросте», але батькам необхідно негайно вживати заходів при появі перших ознак захворювання. Варто звернути увагу на прояви, які можуть передувати розвитку шкірного дерматиту. До них відносяться порушення в роботі кишечника, лущення і підвищена сухість шкіри, гіперемія певної ділянки шкірного покриву, печіння і свербіж запальної ділянки, нервозність, дратівливість, безсоння.

      У дітей найчастіше виникає шкірний дерматит на руках, ногах і обличчі. Викликане захворювання проникненням в організм алергенів. Шляхів їх потрапляння три: при диханні, впливі на шкіру і прийомі їжі. Варто пам’ятати, що шкірний дерматит у дитини може викликати ускладнення і позначитися на подальшій його життєдіяльності, тому рекомендується проводити профілактичні заходи. Так, малюкові потрібно забезпечити грудне вигодовування протягом максимально можливого часу, причому мама в період лактації повинна дотримуватися правильний режим харчування. При перших симптомах розлади кишечника потрібно проводити відповідне лікування. Важливо правильно скласти меню дитини, щоб воно не містило продуктів, які могли б викликати алергію.

      Діагностика

      Як правило, діагностика простого дерматиту не вимагає проведення спеціальних досліджень. Досвідчений лікар на вигляд може визначити наявність або відсутність захворювання, його вид, ступінь. Поверхневий огляд уражених ділянок шкіри може бути недостатнім, якщо має місце алергічний дерматит. Тоді дерматолог може призначити загальний аналіз крові або взяти зішкріб з ураженої поверхні шкіри.

      Діагностика хвороби залежить від її виду. Перше, що потрібно лікарю визначити, чи дійсно це дерматит, адже деякі форми недуги можуть мати симптоми схожі з псоріазом або якимось іншим шкірним захворюванням.

      Традиційна медицина

      Якщо людина стикається з цим захворюванням, то у нього виникає питання «чим лікувати шкірний дерматит?». Рекомендовано відразу ж звернутися до лікаря, який зможе з’ясувати причини, вид, ступінь недуги, а потім призначить ефективні препарати.

      Важливим кроком на шляху до одужання є позбавлення хворого від впливу дратівної фактора. При будь-якому вигляді шкірного дерматиту стан можна поліпшити за допомогою гіпоалергенної дієти. Зменшити набряклість і інфільтрацію, усунути свербіж допоможуть антигістамінні препарати («Телфаст», «Кларітінід», «Кларитин», «Тавегіл»). Шкірний дерматит, лікування якого потрібно проводити комплексно, на пізніх стадіях може доставляти ряд проблем хворому. Для нейтралізації алергенів зсередини призначають детоксикаційну терапію (тіосульфат натрію, «Поліпефан», активоване вугілля).

      Для місцевого лікування призначають гормональні мазі («Акрідерм», «Дипросалік», «Сінафлан»). Мокнучий дерматит потрібно обробляти настоянками кори дуба, ромашки, антисептиками. Для запобігання неврологічних розладів, які виникають через паління і свербіння шкіри, призначають легкі седативні препарати рослинного походження (настоянка півонії, валеріани, пустирника, «Ново-Пасит», «Персен»). Якщо причиною виникнення дерматиту є розлади шлунка, то необхідно приймати препарати для відновлення нормальної мікрофлори кишечника («Мезим», «Лінекс»).

      Лікування народними засобами

      Не тільки традиційна, але і народна медицина має рецептами, що допомагають побороти шкірний дерматит. Лікування за допомогою рослин в деяких випадках буває навіть більш ефективним, ніж прийом медикаментів. Для поліпшення стану народні цілителі використовують властивості рослин, які мають протизапальну, антисептичну, антиалергічну, легким седативною дією. Шкірний дерматит вимагає всебічного підходу до терапії, тому засоби народної медицини можуть виступати як допоміжними, так і альтернативними.

      Для усунення подразнень, екземи, свербежу використовують відвар з березових бруньок. При захворюваннях шкіри в тибетській медицині зовнішньо застосовують відвари і настої з листя винограду. З кори дуба готують відвар для компресів і обмивань. Соком звіробою змазують уражені дерматитом ділянки шкіри з метою дезінфекції. Гнійні рани, опіки, екзема швидше заживуть під впливом сирої картоплі, натертого на тертці. При гнійних вогнищевих запаленнях, пітливості, шкірному свербінні зовнішньо застосовують мазь, приготовану з вазеліну і свіжого соку журавлини.

      Серед інших рослин, властивості яких використовують при лікуванні шкірних дерматитів, виділяються також наступні: ромашка, подорожник, кульбаба, липа, селера, деревій, кровохлебка, чебрець, сосна, чорна смородина. Всі вони мають свою сферу впливу. Одні призначені для зовнішнього, інші для внутрішнього застосування. І якщо у вас під рукою є якесь із перелічених рослин, то просто зробіть відвар, промочите їм уражені ділянки і шкірі відразу стане легше. Якщо при лікуванні дерматиту використовувати в комплексі дієтотерапію, медикаментозні препарати та засоби народної медицини, то можна дуже скоро забути про цю неприємну проблему.

      Статті за темою «Шкірний дерматит: лікування, фото»

      Источник: http://stylezhinki.ru/zdorov-ja/5067-shkirnij-dermatit-likuvannja-foto.html

      Ексфоліативний дерматит у немовлят і дорослих — симптоми і лікування хвороби Ріттера

      Зміст

      Це захворювання шкіри поширене у новонароджених малюків, але нерідко проявляється у дорослих. Часте виникнення інфекції у грудної дитини пояснюється нерозвиненістю імунітету і захисної системи шкіри. По-іншому цей синдром називається хвороба Ріттера, або еритродермія, що в перекладі з грецької означає «червона шкіра».

      Що таке ексфоліативний дерматит

      Поширений ексфоліативний дерматит – це захворювання шкіри, що супроводжується її лущенням, запаленнями, гіперемією на різних ділянках тіла. Несвоєчасне лікування прогресуючої хвороби призводить до ураження слизових оболонок, ерозії шкіри в місцях ураження, виникнення пухирів, які, лопаючись, виділяють гнійну рідина. Дорослі в 99% випадків страждають цим типом дерматиту внаслідок інших шкірних недуг:

      У малюків захворювання може розвиватися з наступних причин:

      1. зараження від матері, яка перенесла в недавньому часі стафілококову інфекцію;
      2. омфаліт – запалення пупкового кільця у дитини;
      3. неправильні методи сповивання малюка, з-за чого захворювання часто називають пелюшковим дерматитом;
      4. зараження від інших новонароджених у пологовому будинку або від медичного персоналу, що не дотримує міри безпеки.

      Симптоми эксфолиативного дерматиту

      Розглянута хвороба шкіри має 2 стадії розвитку. На початковому етапі у пацієнта спостерігаються такі ознаки:

    • витончення верхнього шару шкіри;
    • освіта дрібних серозних бульбашок в уражених місцях;
    • подальше зливання і лопання пухирців, на меті яких утворюються корости;
    • інтенсивне лущення шкірних покривів;
    • потовщення і почервоніння шкіри на проблемних ділянках.
    • Симптоми эксфолиативного дерматиту на пізній стадії наступні:

    • деформація і випадання нігтьових пластин;
    • сухість слизових оболонок;
    • слабкі і сухі волосся на голові, в найбільш важких формах – їх випадання;
    • підвищення температури тіла;
    • сильний свербіж в уражених місцях;
    • підвищення пульсу;
    • збільшення лімфатичних вузлів.
    • Ексфоліативний дерматит у дорослих

      Дорослі хворі можуть зустрічатися як зі стрімким розвитком еритродермії, так і з повільним її протіканням. Останнє може відбуватися не з яскраво вираженими ознаками. Ексфоліативний дерматит у дорослих проявляється з кількома особливостями:

    • з’являється підвищена температура тіла при відчутті ознобу;
    • виникає гіперемія, тобто надлишок крові в судинах і капілярах;
    • утворюються корости і лусочки на уражених ділянках;
    • з’являється бульбашкова висип і постійно мокнучі ранки;
    • є легкий свербіж і печіння.
    • Ексфоліативний дерматит Ріттера у новонароджених

      У малюків перебіг хвороби дещо відрізняється від аналогічного процесу у дорослих чоловіків і жінок. Дитина відчуває такі проблеми зі здоров’ям:

    • почервоніння і лущення шкіри навколо рота і пупка;
    • поява виразок на поверхні шиї, сідниць та інших органів з збільшенням площі уражених місць;
    • наявність корост, ерозії на шкірі;
    • виникнення бульбашок, при розтині яких виділяється гній, з-за цього дитяча різновид хвороби носить назву пухирчастий дерматит або пухирчатка.
    • В запущеній ступеня ексфоліативний дерматит Ріттера у новонароджених супроводжується ураженням слизових оболонок, поширенням ерозії по всьому тілу, підвищенням температури до 40°С. При такому ускладненні дитина може відмовлятися від грудей, нерідко зменшується вага малюка. Пухирчатка у новонароджених має і третій етап, якщо мама почала своєчасне і правильне лікування, призначене лікарем. Ця стадія називається регенеративної, в процесі її протікання дитина поступово одужує.

      Лікування дерматиту эксфолиативного

      Лікування в будь-якому разі передбачає приміщення в стаціонар під регулярним наглядом лікаря. Воно починається з діагностики та усунення хвороб, які були збудником еритродермії. Якщо причини її прогресування не виявлено, то призначається комплексна терапія, яка пригнічує загальні симптоми недуги. При прогресуванні еритродермії на тлі псоріазу або мікозу застосовують фототерапію.

      Лікування эксфолиативного дерматиту відбувається шляхом прийому декількох лікарських засобів:

    • розчини альбуміну, Гемодез та Полідез для виведення токсинів;
    • Липофундин як парентерального, тобто внутрішньовенного живлення;
    • антибактеріальні препарати при виявленні будь-якої інфекції;
    • при зневодненні шкіри призначають зволожуючі мазі;
    • антигістамінні засоби для зняття свербіння: Супрастин, Кларитин або Тавегіл.

    Профілактика эксфолиативного дерматиту

    Для профілактики эксфолиативного дерматиту слід регулярно стежити за станом шкірних покрив і вчасно приймати заходи при виявленні будь-яких ознак захворювання. Допомогу надає щоденне збалансоване харчування, яке може призначити лікар. Уникнути еритродермії допоможе дотримання гігієни, правильний догляд за шкірою, відмова від косметики, яка може викликати алергію.

    Відео: опис хвороби Ріттера

    Відгуки

    Олег, 41 рік

    Дуже сприятливий вплив при тривалому протіканні хвороби надав Супрастин. При добовій дозі 75 мг за кілька днів вдалося повністю позбавитися від гострого свербежу. Протипоказань практично немає, його можна приймати будь-якому пацієнтові, навіть дитині починаючи з 3 років. Супрастин – найдоступніший медикамент без рецепта для такого випадку.

    Інна, 37 років

    Фенистил гель – якісний професійний препарат, який ефективно допоміг мені при важкій формі еритродермії. До його застосування був постійний свербіж і з’явилися жахливі пухирі на кистях рук і долонях, як після опіку. Варто намазувати цим гелем проблемні області 2-3 рази в день, і поліпшення проявиться вже через 5-6 діб.

    У дитини дерматит почався в 3 місяці. Спочатку болячки зустрічалися на шкірі в області навколо губ, потім вразили все обличчя. Лікар, до якого я звернулася, порекомендував використовувати крем Адвантан і визначив сприятливий результат протягом 4 тижнів. Його прогноз справдився, вже через 20 днів симптоми хвороби зникли, самопочуття прийшло в норму.

    Євгенія, 44 роки

    Кератолан виявився цілком якісним препаратом, який приніс користь при початковій стадії хвороби Ріттера. Його прийом не викликало дискомфорту і патологій. Результат був відчутний через 5 днів. Головна перевага – в тому, що активний процес лікування триває всього 5 хвилин, після чого крем змивається, і можна одягати будь-який одяг.

    Источник: http://radka.in.ua/zdorovya/eksfoliativnii-dermatit-y-nemovliat-i.html

    Себорейний дерматит

    При несприятливих умовах організм втрачає контроль над зростанням пітіроспорових грибів, порушується бар'єрна функція шкіри, змінюється склад шкірного сала і збільшується його відділення, що і стає пусковим механізмом у розвитку себорейного дерматиту. У клінічно здорових людей грибкова флора становить близько 30% від всіх мікроорганізмів, що мешкають на шкірі голови. При себореї їх кількість досягає 70%, а при себорейному дерматиті доходить до 90%. У вогнищах ураження себорейний дерматит виділяють різні види ліпофільних грибів, хоча провідна роль в його розвитку все-таки у грибів роду P.ovale.

    Нейрогенна природа себорейного дерматиту обумовлюється тим, що у пацієнтів, які мають в анамнезі патології спинномозкових і черепних нервів, паралічі і парези, рівень захворюваності вище. Наприклад, хвороби Паркінсона завжди супроводжує себорея або себорейний дерматит, що мають однакову етіологію і патогенез.

    Приблизно 3-5% дорослого населення від 20 до 40 років страждають себорейний дерматит, хоча попередні йому лупа та себорея зустрічається значно частіше. Дуже рідко захворювання розвивається до пубертатного періоду, що пов'язано з особливостями салоотделения в різних вікових групах.

    При себорейному дерматиті спочатку з'являється лупа, а тому лупа, не піддається терапії, є однією з ознак гіперактивності пітіроспорових грибів. Надалі наголошується періфоллікулярную почервоніння і формування себорейний бляшок, які через периферичного зростання з часом займають більшу частину волосистої частини голови. Себорейний дерматит супроводжується випаданням волосся, нормальна кількість яких відновлюється тільки під час ремісії.

    Себорейний дерматит шкіри обличчя супроводжується висипаннями в зоні брів, в ділянці носогубних складок і зазвичай поєднується з проявами себорейного дерматиту волосистої частини голови. Якщо в процес втягується шкіра повік, то себорейний дерматит протікає по типу блефаритів з нашаруванням численних білих лусочок і жовтуватих кірочок.

    Себорейний дерматит у дітей діагностується до 6 місяців і до моменту повного або часткового припинення вигодовування грудним молоком його симптоматика поступово згасає. У дорослому віці виникнення себорейного дерматиту ні як не пов'язане з його появою в дитинстві. Основною причиною себорейного дерматиту немовлят є підвищений вміст гормонів у молоці матері. Клінічно він проявляється червоними висипаннями з чіткими обрисами, дифузним ураженням природних складок і корковими лусочками на шкірі голови. Еритематозно-везикулярне висипання лущаться, але їх поява не супроводжується сверблячкою, тому сон дитини не страждає. І, незважаючи на те, що до ризику виникнення себорейного дерматиту схильні як діти, що перебувають на грудному вигодовуванні – коли у матері є гормональні порушень; так і діти, які отримують штучне вигодовування, прогноз лікування сприятливий. При корекції харчування одужання настає через кілька місяців. У тому випадку, коли висипання не проходять, потрібно дифферинцировать себорейний дерматит з атопічним. Важливі відмінності, між якими в тому, що атопічний дерматит супроводжується свербінням і схильний до частих рецидивів, чого при себорейному дерматиті не спостерігається.

    Діагностика себорейного дерматиту

    Клінічні прояви та дані опитування пацієнта, отримані в ході консультації трихолога, є основними критеріями для постановки діагнозу. При дерматоскопії шкіри голови виявляється її роздратування, лупа, запальна реакція, надлишок шкірного сала і явища гіперкератозу. Дослідження гормонального фону і аналізів крові, спектральний аналіз волосся допомагають уточнити діагноз і виявити стани, які і послужили причиною виникнення себорейного дерматиту. У дітей себорейний дерматит потрібно диференціювати з атопічним, у дорослих виключити інші грибкові захворювання.

    Лікування себорейного дерматиту

    З фізіопроцедур показаний кріомасаж і вплив високочастотних струмів по Дарсонваль. При кріомасаж область шкіри голови охолоджується, що в першу чергу знімає симптоматику свербежу та заспокоює збуджену шкіру, ефективність кріомассажа полягає ще в поліпшенні мікроциркуляції і в зміцненні судин шкіри голови. Це підвищує місцевий імунітет і покращує стан шкіри у пацієнтів з себорейний дерматит. При дарсонвалізації відбувається підсушування шкіри, за рахунок чого лусочки відокремлюються швидше, а свіжий епідерміс стає більш стійким до механічним пошкодженням. В результаті дарсонвалізації життєвий цикл клітин нормалізується і усувається їх передчасне відшарування. Крім цього високочастотні струми надають заспокійливі дію на нервову систему, що сприяє нормалізації рівня адреналіну і тестостерону в крові, так як при їх високої концентрації діяльність сальних залоз активізується.

    Оскільки захворюваність себорейний дерматит постійно зростає і при відсутності адекватного лікування призводить до облисіння, то слід приділяти особливу увагу здоровому способу життя та своєчасної корекції лупи, яка веде до себореї, яка є початком себорейного дерматиту.

    Себорейний дерматит – хронічне запальне захворювання шкіри папули-сквамозного характеру. Причиною себорейного дерматиту є дріжджоподібних ліпофільний гриб Pityrosporum ovale, втричі його назву Malassezia, на ім'я вченого, який довів грибкову причину себореї і себорейного дерматиту.

    Причини себорейного дерматиту

    Провідна роль P. ovale у розвитку себорейного дерматиту була доведена в 1874 році, що на сьогоднішній день підтверджено клінічними та лабораторними дослідженнями в області трихолог. Ліпофільні дріжджоподібні гриби є факультативною мікрофлорою більш ніж у 90% населення. Хоча сьогодні гіпотеза про те, що наявність P.ovale є прихованим носительством, а не проявом норми, є обгрунтованою, так як пацієнти з ліпофільним грибком мають ті чи інші себорейні прояви і проблеми зі шкірою. Однак далеко не завжди носійство призводить до формування себорейного дерматиту.

    При нормальному стані загального та місцевого імунітету гриби перебувають у спорових стані, і тільки за наявності деяких факторів відзначається їх активізація. Використовуючи для свого росту і розвитку секрет сальних залоз, грибкова мікрофлора і викликає явища себорейного дерматиту. Найчастіше себорейний дерматит діагностується на волосистій частині голови через велику кількість волосяних фолікулів і сальних залоз. Хоча прояви себорейного дерматиту можуть відзначатися скрізь, де є сальні залози. Грибок Malassezia furfur вражає в основному волосяну частину голови, а Pityrosporum orbicuiare – гладку шкіру, хоча обидва вони є підвидами P. ovale.

    Гіперактивації грибкової мікрофлори сприяють порушення нервової системи, гормональні та імунні порушення. Найчастіше себорейний дерматит дебютують після сильних емоційних стресів чи після значних фізичних навантажень. Відзначається, що при зміні кліматичної зони у людей, які мали різні себорейні прояви, себорейний дерматит діагностуються частіше. При цьому захворюваність зростає як при зміні з холодно клімату на теплий, так і навпаки. Проживання в умовах різко континентального клімату при наявності інших факторів ризику різко підвищує вірогідність розвитку себорейного дерматиту.

    Генетично схильні стани, при яких змінений гормональний фон, є одним з факторів ризику. Так як відзначено, що захворюваність себорейний дерматит вище в тих сім'ях, чиї родичі страждали себореєю, екземою або себорейний дерматит.

    Прояви себорейного дерматиту у дорослих

    Себорейний дерматит протікає по типу дерматитів із яскраво вираженими явищами запалень у вигляді папули-сквамозних висипань. Вогнища запалення чітко окреслені, червоного кольору і покриті шаром жирних лусочок, які складаються з слущенного епідермісу. При себорейному дерматиті плями мають тенденцію до периферичної росту і злиття. Зазвичай себорейний дерматит уражається волосиста частина голови, обличчя і верхня частина тулуба, тобто шкіра багата сальними залозами. При імунодефіцитах себорейний дерматит вражає пахвові западини і пахові складки.

    Вогнища лущення часто локалізуються за вухами, що призводить до виникнення покритих кірками тріщин, схильних до кровоточивості. Виникнення персистуючого зовнішнього отиту може бути єдиним проявом себорейного дерматиту або ж поєднуватися з іншими себорейними ураженнями шкіри. Через надмірне лущення шкіра голови щільно вкрита лусочками, склеєними шкірним салом. При їх видаленні оголюється яскраво-рожева запалена поверхню, яка нерідко болюча. Сильний свербіж, яким супроводжується себорейний дерматит, сприяє мацерації і приєднання вторинної інфекції. Лусочки відшаровуються як одинично, так і великими пластами, а тому відшарованої епідерміс можна спостерігати в масі волосся і на одязі. У людей, з темним кольором волосся вони більш помітні.

    На відміну від лупи себорейний дерматит не є проблемою тільки естетичного характеру, так як нерідко він переходить в себорейний екзему, генерализуется з подальшим розвитком еритродермії і ускладнюється піодермією.

    Прояви себорейного дерматиту у дітей

    Лікування себорейного дерматиту повинно бути комплексним, спрямованим як на усунення клінічних проявів, так і на корекцію захворювань, які спричинили його виникнення. В першу чергу необхідно нормалізувати режим харчування, рекомендована гіпоалергенна дієта. У раціон необхідно включити продукти багаті вітамінами групи В, А, С, селеном і цинком. Однак слід враховувати, що гіпервітаміноз і надлишок мікроелементів в організмі може стати причиною інших ускладнень.

    Місцево вдаються до етіотропної терапії себорейного дерматиту, використовуючи протигрибкові препарати, що містять низорал і міконазол. Однак через товстого шару лусочок активна речовина не повною мірою впливає на гриби, тому при наявності лусочок застосовують аплікації з рослинними оліями і кератолітичними мазями, після чого починають протигрибкову терапію. Весь період лікування себорейного дерматиту необхідно користуватися шампунями для лікування волосся, до складу яких входить цинк, кератолитические компоненти і компоненти, що знімають надлишок шкірного сала, але не пересушує шкіру.

    На початкових стадіях себорейного дерматиту фахівці намагаються уникати призначення зовнішніх засобів, що містять кетоконазол (Нізорал, Мікозорал, Нізорекс, Себозол та ін), оскільки тривале застосування даних препаратів викликає імпотенцію у хлопчиків, зниження лібідо і еректильну дисфункцію – у дорослих чоловіків.

    При неефективності антигрибкових препаратів призначаються гормоносодержащее мазі, а при ускладнених піодермією – антибактеріальні засоби. Слід враховувати, що використання цих препаратів без показань не допустимо, тому що антибіотики, впливаючи на всю мікрофлору, можуть викликати посилене колонізацію пітіроспорових грибів, а гормональні препарати при тривалому застосуванні ведуть до атрофії епідермісу.

    Источник: http://mdovidka.com/seborejnij-dermatit.html

    Еще по теме:

    • Сан пин чесотки Санитарные правила и нормы СанПиН 2.3.5.021-94 "Санитарные правила для предприятий продовольственной торговли" (утв. постановлением Госкомсанэпиднадзора РФ от 30 декабря 1994 г. N 14) См. также Санитарные правила СП 2.3.5.669-97 "Временные санитарные правила для оптовых продовольственных рынков", утвержденные […]
    • Черный тмин от папиллом Папилломы (ВПЧ) Есть противопоказания. Посоветуйтесь с врачом Содержание: Папиллома — доброкачественное новообразование, вызванное ВПЧ (папилломавирусом человека) и возникающее на различных участках тела: под мышками, на голосовых связках, на половых органах, на веках, шее, в мочевом пузыре, на слизистых носа и рта. ТОП-5 страшных […]
    • Удаление папиллом могилев Могилев удаление папиллом Контагиозный моллюск 1 элемент (20 мин) Лазерное удаление ЦЕНА: 55 000 руб. Удалить бородавку могилев Лазерная хирургия в Минске. Габровская 30. Как лучше удалить папилломы. в клинике. Репутация: 7. Также следует избегать переохлаждений, особенно это касается девочек. Удаление 10 г или 30 папиллом в тубы […]
    • Сколько в мире корей Время в Корее сейчас Часовой пояс Южной Кореи UTC + 9 часов. Часовой пояс Северной Кореи UTC + 8,5 часов. Разница во времени между Южной Кореей и Москвой + 6 часов. Разница во времени между Северной Кореей и Москвой + 5,5 часов. Если Вы хотите узнать сколько время сейчас в других городах - перейдите в раздел время онлайн . Часовой пояс […]
    • Папилломы черный тмин Папилломы (ВПЧ) Есть противопоказания. Посоветуйтесь с врачом Содержание: Папиллома — доброкачественное новообразование, вызванное ВПЧ (папилломавирусом человека) и возникающее на различных участках тела: под мышками, на голосовых связках, на половых органах, на веках, шее, в мочевом пузыре, на слизистых носа и рта. ТОП-5 страшных […]
    • Подмор и псориаз Содержание Издавна известно, что лечит врач, а природа — исцеляет. Укрепить организм, вылечить многие недуги, повысить работоспособность помогут эликсиры из пчелиного подмора, рецепты приготовления которых передаются на протяжении многих поколений. Применяя лечение пчелиным подмором, можно избежать не только длительного приема […]
    • Лаеннек отзывы при псориазе Статьи на тему «иммуномодулятор» Лаеннек - новое уникально средство, которое способствует омоложению организма и восстановлению здоровья, является иммуномодулятором, гепатопротектором, способствует повышению иммунитета. Лаеннек – японский препарат - гидролизат плаценты человека, который содержит факторы роста: цитокины […]
    • Эмфизематозная карбункула ассоциированная живая Вакцина против сибирской язвы животныхиз штамма 55-ВНИИВВиМ живая жидкая Назначение Вакцина предназначена для профилактики сибирской язвы у сельскохозяйственных животных (крупный и мелкий рогатый скот, лошади, ослы, верблюды, олени, свиньи, пушные звери) во всех категориях хозяйств. Применение Молодняк всех видов животных, кроме […]