Вроджена краснуха

Вроджена краснуха – симптоми та ознаки, лікування, профілактика вродженої краснухи

Вроджена краснуха – це вірусна інфекція, зараження якої відбулося від матері під час вагітності. Прояви включають множинні вроджені вади розвитку, які можуть призвести до смерті дитини. Діагноз ставлять на підставі серологічного та вірусологічного дослідження. Специфічного лікування немає. Профілактика проводиться шляхом рутинної вакцинації.

Вроджена краснуха зазвичай розвивається при первинному інфікуванні матері. Незважаючи на широке застосування вакцинації, 10-20% людей після пубертату мають недостатню кількість антитіл.

Вважають, що первинна реплікація вірусу відбувається у верхніх дихальних шляхах, з подальшою віремія і диссеминацией вірусу, в тому числі в плаценту. Плід схильний максимального ризику появи вад розвитку при зараженні протягом перших 16 тижнів гестації, особливо перших 8-10 тижнів. Вважають, що вірус на ранніх термінах гестації призводить до виникнення хронічної внутрішньоутробної інфекції. Вплив вірусу включає ураження ендотелію кровоносних судин, пряме цитолітична дію на клітини і переривання клітинного мітозу.

Симптоми і ознаки вродженої краснухи

Краснуха у вагітної жінки може не проявлятися клінічно або характеризуватися симптомами ураження верхніх дихальних шляхів, лихоманкою, лімфаденопатією і плямисто-папульозний висипом. Після цих проявів можуть з'явитися симптоми з боку суглобів.

Біля плоду захворювання матері може не викликати жодних ефектів, привести до множинних вад розвитку або внутрішньоутробної загибелі плоду. Найбільш часто зустрічаються пороки розвитку включають затримку внутрішньоутробного розвитку, менінгоенцефаліт, катаракти, ретинопатію, глухоту, вади серця, гепатоспленомега-Лію, ураження кісток з розрідженням кісткової тканини. Також зустрічаються тром-боцітопеніческая пурпура, вогнища еритро-поезії в шкірі, які виглядають як синювато-червоні ділянки ураження шкіри, аденопатія і інтерстиціальна пневмонія. Часті огляди необхідні для виявлення наступних порушень слуху, затримки психічного розвитку, аномалій поведінки, ендокринопатій або рідко прогресуючого енцефаліту.

Діагноз

У вагітних жінок рутинно визначають титр антитіл проти краснухи на ранніх термінах вагітності. Це дослідження повторюють у серонегативних жінок, у яких розвинулися симптоми або ознаки краснухи; діагноз ставлять при сероконверсії або наростанні титру в 4 і більше разів при дослідженні в гострому періоді і періоді реконвалесцен-ції. Вірус може бути виділений з носоглоткових змивів.

У дітей, у яких підозрюють наявність вродженої краснухи, слід провести серологічне та вірусологічне дослідження. Персистування краснушной антитіл типу IgG у дитини 6-12 місяців припускає вроджене інфікування. Підвищення краснушной антитіл типу IgM також вказує на наявність краснухи. З проб біологічних рідин можна виділити вірус; необхідно попередити лабораторію, що передбачається наявність вірусу краснухи. В окремих центрах діагноз може бути поставлений дебатах-тально шляхом виділення вірусу з амніотичної рідини, визначення краснушной антитіл типу IgM з крові плоду або проведення зворотної транскриптази-ної ПЛР з кров'ю плоду або препаратами хоріонбіопсіі.

Інші методи включають загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули, аналіз спинномозкової рідини і рентгенологічне обстеження кісток – для виявлення характерних ділянок розрідження й ущільнення кісткової тканини. Також корисно провести ретельне офтальмологічне та кардіологічне обстеження.

Лікування вродженої краснухи

Специфічне лікування не розроблено як для лікування матері, так і для вродженої краснухи. При контакті або захворюванні на краснуху на ранніх термінах вагітності жінок слід інформувати про потенційний ризик для плоду. Деякі експерти рекомендують вводити гамма-глобулін при зараженні на ранніх термінах вагітності, проте це не гарантує запобігання захворювання у плода, і рутинне його застосування не рекомендовано Американської педіатричної асоціацією.

Профілактика вродженої краснухи

Захворювання на краснуху легко можна запобігти вакцинацією. У США дітей вакцинують проти краснухи разом з кором та епідемічний паротит у віці 12-15 місяців життя і знову при вступі в початкові класи або в середню школу. Жінок після статевого дозрівання за відсутності відомостей про наявність імунітету проти краснухи слід вакцинувати. Після вакцинації слід рекомендувати жінкам оберігатися протягом 28 днів. Слід докладати зусилля для скринінгу та вакцинації груп високого ризику, як, наприклад, співробітники лікарень і дитячих установ, призовники та студенти.

Источник: http://vidpo.net/vrodzhena-krasnuha-simptomi-ta-oznaki-likuvannja.html

Врожденная краснуха

Врожденная краснуха

Врожденная краснуха – контагиозное заболевание. Это означает, что ребенок, которому педиатр поставил такой диагноз, может передавать вирус окружающим. Болезнь получила свое название в 1740 году по одному из распространенных симптомов – тромбоцитопенической пурпуре. Первым врачом, описавшим заболевание, был Ф. Хофман. Однако прошло более двухсот лет, прежде чем врожденная краснуха стала вызывать серьезные опасения, поскольку именно во второй половине ХХ века был выявлен возбудитель инфекции. Вместе с этим была обнаружена связь между заболеванием женщины во время беременности и патологиями новорожденного.

Из других особенностей следует отметить высокое распространение инфекции в странах с умеренным климатом и сезонность. Пик заболеваемости приходится на весну и осень. Крупные эпидемии случаются раз в 6-9 лет, причем среди непривитого населения частота заболеваемости выше. По этой причине педиатрия – первая и самая важная клиническая дисциплина в вопросах профилактики врожденной краснухи. Именно в первые годы жизни дети получают вакцину против краснухи, что и позволяет избежать заражения во взрослом возрасте, в частности, во время беременности у женщин.

Статистика показывает, что врожденная краснуха составляет до 10% среди всех врожденных патологий. При заражении женщины и плода в первые недели беременности самопроизвольный аборт случается в 40% случаев. В 75% случаев отмечаются множественные поражения органов (два и более дефекта). Последние статистические данные свидетельствуют о том, что заболеваемость неуклонно возрастает.

Причины врожденной краснухи

Единственной причиной инфекции является вирус краснухи, выделенный американскими учеными в 1961 году. Это РНК-вирус, относится к семейству тогавирусов. Заражение происходит во внутриутробном периоде, когда возбудитель от инфицированной матери проходит через сосуды плаценты, попадая в кровь плода. Риск заражения зависит от того, когда именно заболела будущая мать. Если женщина переносит инфекцию в первом триместре беременности, то в 60-90% случаев у ребенка будет диагностирована врожденная краснуха. Во втором триместре риск уменьшается до 10-20% случаев. К концу беременности риск заражения плода снова повышается из-за ослабления плацентарного барьера. Большей опасности подвержены женщины, не вакцинированные ранее.

Проходя через сосуды плаценты, возбудитель врожденной краснухи попадает в кровь плода, где оказывает тератогенное действие. Он воздействует непосредственно на генетический аппарат клетки (хромосомы), замедляя рост и развитие органов, с чем и связаны множественные пороки развития. Попутно вирус разрушает мелкие сосуды плаценты, что приводит к ухудшению плацентарного кровотока. Отсутствие должного питания и хроническая гипоксия плода также способствуют замедлению развития ребенка. В хрусталике глаза и улитке внутреннего уха вирус оказывает непосредственное цитодекструктивное действие, то есть разрушает клетки. Чем раньше произошло заражение, тем более серьезными будут симптомы врожденной краснухи, поскольку именно на первых неделях беременности происходит закладка основных систем: сначала органов зрения, затем – органов слуха, сердечно-сосудистой и нервной системы и т. д.

Симптомы врожденной краснухи

Еще в 1942 году Н. Грегг выделил три основных признака врожденной краснухи: поражение органов зрения (чаще всего врожденная катаракта ), глухота и пороки сердца. Симптоматика обычно наблюдается сразу после рождения ребенка, реже врожденная краснуха проявляет себя через несколько лет. Речь идет об отставании в умственном развитии. Выраженность клинических проявлений зависит от срока беременности, на котором произошло заражение. Поэтому на практике не всегда имеет место классическая триада симптомов Н. Грегга, а если они и представлены в совокупности, то нарушения могут быть не настолько грубыми.

Среди врожденных пороков сердца часто встречается поражение клапана аорты, стеноз аорты, дефекты межпредсердной и межжелудочковой перегородки. Это вызывает серьезную недостаточность кровообращения, из-за чего все внутренние органы оказываются недоразвиты в той или иной степени. Поражение нервной системы может проявляться микроцефалией. гидроцефалией. встречаются случаи менингоэнцефалита, параличей и судорог, нарушений сознания. Катаракта. глаукома. микроофтальмия наиболее вероятны, когда заражение происходит на первых неделях беременности. Также часто выявляются пороки развития скелета, такие как остеопороз. дисплазия тазобедренных суставов. синдактилия. Реже встречаются пороки развития мочеполовой и пищеварительной систем.

К основным симптомам врожденной краснухи относится также тромбоцитопеническая пурпура, причина которой – сосудистые нарушения и изменения в крови больного ребенка. Визуально пурпура выглядит, как ярко-красная сыпь по всему телу малыша. Как правило, сыпь проходит без лечения через пару недель после рождения. Неспецифическим симптомом является длительная желтуха новорожденного. связанная с недостаточным развитием внутренних органов и неспособностью утилизировать избыточный билирубин в крови, как это происходит в норме. Внешне новорожденный обычно выглядит слегка заторможенным. В первую очередь это обусловлено поражением зрительного и слухового аппарата, но здесь играют роль и неврологические нарушения.

Исход заболевания напрямую зависит от его тяжести. В тяжелых случаях продолжительность жизни больных детей составляет несколько лет. К смертельному исходу приводят, как правило, пороки сердца и сосудов (стеноз аорты и легочной артерии, открытый артериальный проток ), микроцефалия, гидроцефалия, менингоэнфефалиты, гепатит. заболевания костей, тяжелая тромбоцитопения. присоединение различных инфекций вследствие низкого иммунитета и др. Врожденная краснуха считается полностью излеченной, когда вирус перестает обнаруживаться в крови. После заболевания формируется стойкий иммунитет.

Диагностика врожденной краснухи

Первый этап – ранняя пренатальная диагностика. то есть выявление заболевания у беременной женщины. Этим занимаются инфекционист и акушер-гинеколог. наблюдающий женщину на протяжении беременности. Когда диагноз подтвержден, можно оценить вероятность развития врожденной краснухи у ребенка. Будущая мать имеет возможность принять осознанное решение о вынашивании ребенка либо искусственном прерывании беременности с учетом всех медицинских показаний. Риск развития болезни у ребенка зависит от срока беременности и достигает 60-90% в первом триместре.

После родов врожденная краснуха предварительно диагностируется клинически, то есть по основным симптомам. Врачи обращают внимание на одновременное поражение органов зрения и слуха. Во-первых, в процессе физикального осмотра неонатолог обнаружит, что ребенок не реагирует на яркий свет в родовом зале и не поворачивает голову в сторону источника звука. Также сразу можно заподозрить и пороки сердца. Иногда внешне отмечаются неврологические признаки: нарушения мышечного тонуса, микроцефалия, гидроцефалия, симптомы менингизма и др. Ярко-красная сыпь заметна с первых дней жизни.

Врожденная краснуха подтверждается лабораторными тестами. Диагноз считается достоверным после обнаружения специфических IgM-антител в жидкостях организма: моче, крови, спинномозговой жидкости. Чаще всего проводят анализ мочи и мазка из носоглотки. Выявить антитела позволяет ИФА-диагностика. Лабораторные исследования помогают отличить врожденную краснуху от многих заболеваний с похожей симптоматикой, таких как цитомегаловирусная инфекция. токсоплазмоз. вирус Эпштейна-Барр и некоторых других.

Для диагностики пороков сердца проводят ЭКГ и ЭхоКГ. нарушения слуха и зрения уточняют и подтверждают узкие специалисты – офтальмолог и оториноларинолог. Обязательно наблюдение у детского невролога с самого рождения. Даже если с первых дней жизни не обнаружено неврологических нарушений, они очень часто проявляются позже, даже через несколько лет. Тогда же к терапии может подключиться психиатр. поскольку отставание в умственном развитии неизбежно — от легких когнитивных расстройств до олигофрении разной степени тяжести.

Лечение врожденной краснухи

Терапия проводится исключительно в условиях стационара. Поскольку врожденная краснуха имеет вирусную природу, в лечении задействованы препараты, повышающие противовирусный иммунитет, а именно – интерферон. Все остальное – борьба с симптомами заболевания.

Реабилитационные меры направлены на компенсацию или устранение сопутствующих заболеваний внутренних органов. Пороки сердца чаще всего операбельны и корректируются. Нарушения слуха и зрения устраняются настолько, насколько это возможно. Внутриутробное поражение головного мозга не поддается лечению, врач может лишь корректировать внутричерепное давление, судороги, если они имеются, но полное излечение невозможно. Перечисленные меры могут значительно повысить качество жизни больного ребенка. Одновременно проводится и социальная адаптация, поскольку перенесенная врожденная краснуха делает ребенка инвалидом, а также влияет на его умственное развитие.

Прогноз и профилактика врожденной краснухи

Прогноз полностью зависит от степени тяжести заболевания, которая определяется сроком инфицирования плода и имеющейся симптоматикой. В тяжелых случаях продолжительность жизни составляет несколько лет. Если органы зрения и слуха мало пострадали, в дальнейшем врожденная краснуха будет проявляться только отставанием в развитии и неврологическими нарушениями.

Профилактика тесно связана с ранней диагностикой краснухи у беременной женщины. В первом триместре рекомендуется прервать беременность в связи с высоким риском инфицирования плода и наиболее тяжелыми клиническими проявлениями в случае заражения. Смертность среди таких детей остается высокой. Еще одним эффективным способом профилактики врожденной краснухи является вакцинация. У детей она проводится в первые годы жизни. Вакцинация против краснухи является обязательной в Национальном календаре прививок. Взрослым, особенно женщинам репродуктивного возраста, повторная иммунизация рекомендована каждые 10 лет.

Источник: http://www.krasotaimedicina.ru/diseases/children/congenital-rubella

С. О. Крамарєв

Краснуха в Україні останніми роками набула суттєвої соціальної та медичної значущості. Відмічається високий рівень захворюваності на цю інфекцію, збільшилася питома вага вроджених вад розвитку в структурі дитячої смертності, причина яких не в останню чергу зумовлена вірусом краснухи. Рішення проблеми ррунтується на організації епіднагляду за краснухою, своєчасній діагностиці набутої та вродженої краснухи.

Ключові слова: вроджена краснуха, набута краснуха, вроджені вади розвитку, дитяча смертність, діагностика, вакцинопрофілактика, епіднагляд.

С. О. Крамарєв

Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, кафедра дитячих інфекційних хвороб, Київ

Краснуха — гостра вірусна інфекція, яка може мати перебіг у вигляді набутого або вродженого процесу з різними механізмами передачі і різними наслідками.

Збудник краснухи належить до сімейства Togoviridae, є єдиним членом роду Rubivirus, вірус містить РНК. Краснуха як самостійне захворювання була описана лише у 1834 р. німецьким дослідником Вагнером під назвою “німецький кір”. До цього вона вважалася різновидом кору. Остаточно самостійною нозологічною одиницею краснуха була затверджена в 1881 р. на Міжнародному конгресі в Англії. Але ще до початку 40-х рр. ХХ ст. захворювання через легкість перебігу, рідкість виникнення несприятливих наслідків, ускладнень мало привертало увагу дослідників. У 1942 р. австралійський офтальмолог Н. М. Грег повідомив про збільшення частоти вроджених вад серця, глухоти та катаракти у новонароджених після спалахів краснухи. Подальші дослідження показали, що збудник інфекції має виражену тератогенну дію і може вражати всі органи та системи плода.

За останні три роки в Україні реєструється від 15,8 тис. (2003 р.) до 129 тис. (2002 р.) випадків краснухи серед дітей. Спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей з вродженими вадами. В структурі причин малюкової смертності останні стабільно посідають друге місце (28 %). Серед 1118 померлих від вроджених вад дітей в Україні (2002 р.) 43,6 % загинули від вроджених аномалій серця і судин, 8,9 % — від аномалій нервової системи [2]. Згідно з даними досліджень останніх років [5], проведених у Росії, де епідемічна ситуація з краснухою схожа на ситуацію в Україні, серед усіх новонароджених з вродженими вадами серця вроджена краснуха (ВК) виявляється у 66,66 % випадків, з вадами розвитку нервової системи — у 75 % дітей, з аномаліями кісток — у 60 %, з множинними вадами розвитку — у 57,14 % малюків. Часто діти з ВК помирають у постнеонатальний період не від вад розвитку, а від інтеркурентних захворювань, що у цієї категорії хворих характеризуються надзвичайно тяжким перебігом [7, 11].

Вроджена краснуха

При ВК вірус потрапляє до плода через кровотік матері. Частота інфікування вагітної при контакті з хворим на краснуху залежить від наявності у неї імунітету до цієї інфекції. При цьому вірус інфікує епітелій ворсин хоріону та ендотелій кровоносних судин плаценти, звідки у вигляді емболів заноситься у кровотік плода, його клітини. Патологічний процес розвивається по типу хронічної інфекції. Рівень ембріональної інфекції досягає 81 % при захворюванні вагітної жінки краснухою в перші 12 тижнів вагітності, 54 % — при захворюванні вагітної з 13-го по 16-й тиждень вагітності, 36 % — з 17-го по 22-й тиждень, 30 % — з 23-го по 30-й тиждень, 100 % — з 31-го по 36-й тиждень і пізніше [3].

Можливими механізмами вроджених аномалій при краснусі вважають пряму деструктивну дію вірусу на клітини зародка, ішемію плода в результаті ураження судин плаценти. Цитодеструктивна дія вірусу краснухи проявляється лише у кришталику ока та завитку внутрішнього вуха. Патологічні зміни пов’язані в основному з пригніченням мітотичної активності клітин та уповільненням їх росту. Порушення росту клітин пояснюють прямою дією вірусу чи дією його через генетичний апарат. Важливим у патогенезі ушкодження клітин плода є ураження його судин, що призводить до некрозу тканин. Найсерйознішого ураження зазнають ті органи, що перебувають у стадії формування. Таким критичним періодом для мозку є 3–11-й тижні вагітності, для серця — 4–7-й тижні, для вуха — 7–12-й тижні, для ока — 4–7-й тижні, для піднебіння — 10–12-й тижні вагітності. Вади серця, катаракта, глаукома розвиваються при захворюванні матері в перші 8 тижнів вагітності, ураження органу слуху — на 12-му тижні вагітності. Після народження дитини зберігається персистенція вірусу в організмі. При цьому створюються умови для розвитку імунопатологічних процесів, результатом яких є розвиток у дитини з ВК глухоти, ретинопатії, тиреоїдиту, цукрового діабету, енцефаліту тощо [1].

Н. Грег (1942) детально описав характерні для ВК аномалії розвитку, такі як катаракта, мікрофтальм, ретинопатія, помутніння рогівки, вади серця, низька маса тіла при народженні. Пізніше була відмічена і глухота. Автор вперше описав класичну тріаду ВК: катаракта, вада серця, глухота; хоча в останні 30 років тріада Грега зустрічається дуже рідко. У дітей з ВК, крім зазначених синдромів, мають місце мікроцефалія, глаукома, розщеплення піднебіння, інтерстиціальна пневмонія, гепатит, міокардит, менінгоенцефаліт, ураження вестибулярного апарату, вади сечостатевих органів, дерматит, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпогамаглобулінемія, дизембріогенетичні стігми (брахіцефалія, мікрогнатія, деформація вушних раковин, дисплазія кульшових суглобів, синдактилія, косолапість тощо) [7].

Серед вад серця найчастіше (78 %) зустрічається незарощення артеріальної протоки, відмічаються також вади аортального клапана, стеноз аорти, коарктація аорти, дефект міжшлуночкової перетинки та стеноз легеневої артерії. При краснусі можуть виникати стеноз аорти, коарктація аорти, дефект міжпередсердної перетинки, транспозиція аорти та легеневої артерії. Вади “синього типу” при краснусі майже не зустрічаються.

Катаракта — результат прямої цитопатогенної дії вірусу краснухи, який може персистувати у кришталику ока впродовж кількох років. Катаракта може бути одно- або двосторонньою і часто поєднується з мікрофтальмією. Ця аномалія може бути відсутньою при народженні і розвинутися протягом періоду новонародженості. Глаукома зустрічається значно рідше, ніж катаракта (співвідношенні 1:10), може прогресувати протягом періоду новонародженості. Майже ніколи глаукома не поєднується з катарактою. Часто серед вад зору зустрічається ретинопатія, що характеризується розташованими на сітківці ока ділянками темної пігментації та депігментації. Зміни з боку очей можуть виникнути через кілька років після народження.

Найпоширеніший дефект при ВК — це глухота. Вона може бути легкою чи сильною, одностороньою чи двосторонньою. Легкі форми туговухості нерідко виявляються через декілька років. Глухота часто супроводжується вестибулярною дисфункцією, вираженість якої корелює зі ступенем глухоти.

Ураження нервової системи при ВК проявляються порушенням свідомості, сонливістю, дратівливістю, судомами, зниженням м’язового тонусу, паралічами. Надалі відмічаються різного ступеня рухливі порушення, гіперкінези, судоми. До неврологічної симптоматики приєднується відставання у розумовому розвитку.

Тромбоцитопенічна пурпура виникає зразу після народження дитини і найбільш виражена на першому тижні після народження. Геморагічний висип на шкірі може утримуватися протягом 2–3 місяців.

До типових проявів ВК належать гепатити, гепатоспленомегалія, що супроводжуються жовтухою з високим рівнем білірубіну в крові, гемолітична анемія з характерним ретикулоцитозом та деформованими еритроцитами, відкрите переднє джерельце, серозний менінгіт, інтерстиціальна пневмонія, ураження трубчастих кісток (остеопороз). Остання патологія виявляється при рентгенологічному дослідженні, характеризується чергуванням ділянок розрідження та ущільнення кісткової тканини. На відміну від подібних уражень при сифілісі, зміни в кістках при краснусі зникають через 1–2 місяці. Більша частина неонатальних уражень також зникає протягом 6 місяців.

Зустрічаються при ВК і більш рідкі ураження: вади розвитку сечостатевих органів (крипторхізм, гіпоспадія, гідроцеле, дворога матка, дводольні нирки), вади травних органів (пілоростеноз, атрезія жовчних ходів), різні прояви на шкірі (дерматити, пігментні плями), кальцифікати мозку.

Діти з ВК часто мають низьку масу тіла, маленьку довжину тіла, значно відстають у фізичному розвитку. Протягом перших 4 років життя помирає близько 16 % цих дітей. Причиною їхньої смерті здебільшого є вади серця, сепсис, ураження внутрішніх органів, інтеркурентні вірусні та бактеріальні інфекції.

Під час довготривалого спостереження за дітьми, що народилися від матерів, які в період вагітності перенесли краснуху, і у яких в період новонародженості не було ніяких помітних змін у стані здоров’я, протягом перших 7 років життя у них виявляли зниження розумових здібностей, нездатність навчатися у звичайній школі. У таких дітей можливий розвиток глухоти, ретинопатії, тиреоїдиту, цукрового діабету, захворювання, подібного до шизофренії. Цікавим є той факт, що у хворих на шизофренію у головному мозку фіксують зміни, подібні до таких при ВК [1, 4, 10].

Діагностика ВК в Україні практично не проводиться. За останні 10 років офіційно зареєстрований лише один випадок ВК. За розрахунками дослідників [7], при такому високому рівні захворюваності на краснуху, який має місце в Україні, повинно реєструватися 50–400 випадків ВК щорічно.

Діагностика ВК сьогодні базується на критеріях, розроблених спеціалістами Центру по контролю за хворобами США [9]. Згідно з цими критеріями розрізняють випадок, підозрілий на ВК, та клінічний випадок ВК.

Підозрілим на ВК для дитини першого року життя вважають випадок, коли в анамнезі у матері є підозра на перенесену краснуху під час вагітності чи у дитини мають місце вроджені вади серця та/чи катаракта, звуження поля зору, ністагм, косоокість, мікрофтальм, вроджена глаукома, підозра на порушення слуху.

Клінічним випадком ВК є випадок, коли лікар встановлює два ускладнення зі списку А або по одному ускладненню зі списків А та Б:

А) катаракта, вроджена глаукома, вроджена вада серця, порушення слуху (туговухість), пігментна ретинопатія;

Б) пурпура, спленомегалія, мікроцефалія, відставання у психо-фізичному розвитку, менінгоенцефаліт, остеопороз (за рентгенограмою), жовтуха у перші 24 години після народження.

Критерієм лабораторного підтвердження ВК є виявлення специфічних краснушних IgM. Також для лабораторного підтвердження діагнозу ВК можна використовувати виділення вірусу краснухи із середовищ організму дитини (сеча, слина, кров тощо), полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) для виявлення нуклеїнової кислоти вірусу краснухи чи факт утримання високих титрів специфічних IgG у крові протягом тривалого часу.

Випадок виявлення специфічних краснушних IgM у дитини без клінічних проявів захворювання розцінюється як вроджена краснушна інфекція.

У дітей з ВК вірусовиділення з харкотинням, калом, сечою може продовжуватися протягом 1–3 років [11]. Такі тривалі строки виділення вірусу від хворих зумовлюють надзвичайно високу контагіозність краснухи. Дитина з ВК є небезпечним джерелом інфекції. Описані випадки захворювання персоналу, який обслуговував дітей з ВК, та сплахи краснухи у хірургічних та інших відділеннях, де знаходилися діти з вродженими вадами. Вважається, що заразність дітей з ВК та інтенсивність виділення від них вірусу більш виражені, ніж при набутій краснусі. Небезпечність зумовлена ще й тим, що більша частина випадків ВК не діагностується, і такі діти є прихованим резервуаром інфекції [1].

Краснуха у вагітних

Згідно з даними літератури, у переважній більшості випадків перебіг краснухи у вагітних має стертий, безсимптомний характер, тому своєчасна діагностика захворювання в цей період є дуже важливим і водночас складним завданням [6].

При контакті вагітної жінки з хворим на краснуху необхідне проведення термінового (протягом 10–12 днів) її серологічного обстеження. Також обстеженню на краснуху підлягають жінки, в яких відмічаються зміни загального стану, короткочасна лихоманка, будь-який висип на шкірі, гостре збільшення лімфатичних вузлів. У таких жінок визначають наявність специфічних IgM, низькоавідних IgG або наростання титрів IgG в динаміці, що свідчить про гостре захворювання. Якщо такі зміни діагностуються у 1-му триместрі вагітності, то необхідно вирішувати питання про її переривання. У разі відсутності лабораторних ознак гострої інфекції необхідне спостереження за вагітною протягом 20 днів з повторним її обстеженням у зазначені строки. За серонегативнми вагітними здійснюється спостереження протягом всієї вагітності.

При інфікуванні жінки у 2–3-му триместрі вагітності необхідне спостереження за нею з використанням, по можливості, методу ПЛР, РНК-гібридизації в біоптаті ворсинок хоріону або вірусологічного дослідження амніотичної рідини, ультразвукового дослідження, доплерографічного обстеження судин плода та пуповини, визначення альфа-фетопротеїну. З успіхом проводиться пряме визначення антигена краснухи та РНК у зразку біоптатів хоріоїдної ворсинки чи специфічного IgM у крові плода, отриманої зі зразка черезшкірної умбілікальної крові (табл. 1).

Діти, що народилися від матерів, які в період вагітності хворіли на краснуху чи були в контакті з хворим на краснуху, підлягають диспансерному спостереженню не менше 7 років з обов’язковим регулярним оглядом педіатра, окуліста, отоларинголога, невролога. Введення імуноглобуліну з метою профілактики краснухи неефективне.

Tабл. 1 Рекомендації з ведення щодо краснухи вагітних жінок і жінок, які планують вагітність

Набута краснуха

Основним механізмом передачі інфекції при набутій краснусі є повітряно-крапельний шлях. Вірус починає виділятися з ротоглотки хворої людини за 7–10 днів до появи висипу на шкірі, і виділення його може тривати протягом 2–3 тижнів після зникнення останнього. Найбільш інтенсивне виділення вірусу відбувається в перші 5 днів від появи висипу. Найнебезпечнішими з епідеміологічного погляду є хворі з субклінічними формами краснухи, які зустрічаються у декілька разів частіше, ніж явні форми захворювання.

— Краснуха легко розповсюджується у ситуаціях, коли люди перебувають у тривалому та тісному контакті. Через третіх осіб краснуха не передається.

— Сприйнятливість до краснухи висока. Індекс контагіозності становить 70–90 %. Тимчасово несприйнятливими є діти першого півріччя життя, матері яких мають протикраснушний імунітет. У дітей, матері яких сприйнятливі до краснухи, вроджений імунітет відсутній. Такі немовлята можуть захворіти одразу ж після народження.

— Найбільш часто хворіють на краснуху діти з віком від 2 до 9 років. Епідемічний процес характеризується зимово-весняними підйомами захворюваності, епідемічними спалахами з інтервалом 7–9 років. Спалахи краснухи в дитячих колективах можуть тривати довго — протягом декількох місяців, що пов’язано з тривалим інкубаційним періодом і значною кількістю стертих, недіагностованих форм.

— Імунітет після перенесеної краснухи стійкий, тривалий.

— Інкубаційний період при набутій краснусі становить 11–21 день, найчастіше — 18 к 3 дні. У 2/3 дітей інфекція перебігає в субклінічній формі. В інших випадках по закінченню інкубаційного періоду має місце короткий продромальний період — від кількох годин до 1–2 днів. Останній проявляється збільшенням потиличних, завушних та задньошийних лімфовузлів, що стають щільними та чутливими при пальпації. Їх збільшення може бути настільки вираженим, що видно неозброєним оком. Крім лімфаденіту, в продромальний період відмічається підвищення температури тіла до 37,5–38 0С. слабко виражене катаральне запалення слизових оболонок дихальних шляхів і кон’юнктиви, розеольозна енантема на твердому піднебінні. Продром частіше зустрічається у дітей старшого віку. Краснуха у них має більш тяжкий перебіг.

Висип на шкірі з’являється одночасно по всьму тілу. Характер висипу в типових випадках розеольозний та дрібно-плямисто-папульозний. Елементи його між собою не зливаються. Найбільша концентрація висипу — на розгинальній поверхні кінцівок, спині, сідницях, зовнішній поверхні стегон. На другий день чи навіть в кінці першого дня елементів висипу стає значно менше, вони стають дрібноплямистими і зовні схожі на скарлатинозні. Висип зникає швидко, за 1–3 дні, без уворення пігметації чи лущення.

Поліаденіт — постійна ознака краснухи. Характеризується помірним збільшенням лімфовузлів, частіше задньошийних та потиличних. Лімфовузли еластичної консистенції, не спаяні з суміжними тканинами, відзначається незначна їх болючість. Збільшені лімфовузли можна виявити за 5–10 днів до появи висипу і протягом 1–2 тижнів після його зникнення. У деяких людей лімфаденіт після перенесеної краснухи може лишатися протягом багатьох років.

— Катаральні прояви з боку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і кон’юнктиви спостерігаються непостійно, виражені слабко, тривають протягом 2–3 днів.

— У підлітків та дорослих краснуха має тяжчий перебіг, з більш вираженими ознаками інтоксикації (головний біль, фебрильна температура, озноб, міалгії), та катаральними проявами (сухий кашель, першіння в горлі, виражений кон’юнктивіт зі сльозотечею, світлобоязню, нежить). Висип, як правило, більш рясний, плямисто-папульозний, з тенденцією до зливання. У дівчат нерідко мають місце артралгії, артрити, що можуть переходити у хронічні форми. Клінічно це проявляється болем, почервонінням, припухлістю суглобів. Вражаються частіше п’ястно-фалангові суглоби пальців рук, потім колінні та ліктьові суглоби. Симптоми ураження суглобів, як правило, з’являються через тиждень після появи висипу і зникають протягом наступного тижня. У хлопчиків шкільного віку може виникати тесталгія. Рідко розвивається тромбоцитопенія, яка в 56 % випадків може набувати хронічний перебіг [8].

Найсерйознішим ускладненням краснухи є аутоімунний енцефаліт, який зустрічається в одному на 5–10 тис. випадків інфекції. Він виникає найчастіше у дітей шкільного віку та у дорослих, як правило, наприкінці екзантематозного періоду, але іноді — за декілька днів до появи висипу. Енцефаліт починається гостро: на фоні нормальної чи субфебрильної температури тіла з’являються ознаки порушення свідомості, генералізовані клоніко-тонічні судоми, потім приєднуються вогнищеві симптоми. Найбільш загрозливими є центральні порушення серцевої діяльності та дихання. Часто в процес залучаються і мозкові оболонки — розвивається менінгоенцефаліт. Прогноз уражень центральної нервової системи при краснусі серйозний — летальність становить 20–35 %, у 30 % випадків мають місце залишкові явища.

У 1975 р. вперше було повідомлено про випадок прогресуючого краснушного паненцефаліту, що зустрічається в молодому віці (10–20 років) і проявляється зниженням координації рухів та інтелекту. Хвороба має прогресуючий характер і закінчується летально протягом 1–10 років. У головному мозку виявляються розширення бічних шлуночків, зміни білої речовини, яка стає сірою, м’якою, демієлінізація та втрата глії клітинами, ураження судин. Вважається, що процес має імунопатологічну природу. Описаний також у хворих на краснуху синдром Гієна–Барре [10].

— Зміни периферичної крові в період висипу при краснусі характеризуються лейкопенією, лімфоцитозом і підвищенням вмісту плазматичних клітин (клітин Тюрка) до 10–15 %.

Діагноз набутої краснухи базується на клініко-епідеміологічних даних. Специфічні методи діагностики:

— вірусологічний — полягає у виділенні вірусу з носоглоткових змивів, крові, калу, сечі та інших середовищ організму;

— серологічний — обстеження шляхом визначення РПГА проводиться два рази: на 1–3-й день хвороби та через 7–10 днів. Доказом гострої краснушної інфекції є наростання титру антитіл у 4 рази і більше. Методом імуноферментного аналізу визначають специфічні антитіла класу IgM та низькоавідні IgG, що утворюються на початку імунної відповіді і свідчать про гостру інфекцію. Високоавідні IgG залишаються на все життя і є свідченням перенесеної інфекції. Також діагноз краснухи може бути підтверджений при наростанні титру специфічних IgG в динаміці захворювання.

Лікування

На сьогодні специфічні методи лікування як вродженої, так і набутої краснухи відсутні, але деякі автори рекомендують у дітей з ВК застосовувати препарати рекомбінантного альфа-інтерферону [5].

Хворі на неускладнену набуту краснуху лікуються в домашніх умовах. Ліжковий режим протягом гострого періоду — симптоматична терапія. Хворих з ВК на першому етапі лікують у профільному стаціонарі — залежно від характеру провідних клінічних синдромів.

При краснушному енцефаліті призначають кортикостероїдні гормони в дозі 5–10 мг/кг маси тіла по преднізолону парентерально протягом 3–5 днів з подальшим переходом на пероральний прийом препарату в дозі 2 мг/кг протягом 2–3 тижнів із поступовим зниженням дози.

Патогенетична терапія спрямована на запобігання розвитку набряку головного мозку, гіпертермії, судом тощо.

Профілактика

Специфічна профілактика краснухи здійснюється живою краснушною вакциною у віці 12–15 місяців з подальшою ревакцинацією в 6 років, а дівчатам — ще і в 15 років. Щеплення проводять моновакциною чи комбінованою вакциною, до якої входять вакцини проти краснухи, кору та паротитної інфекції. Імунітет формується у 95 % вакцинованих.

Д. Клоерті та Е. Старк (2002) рекомендують серонегативних жінок, які не інфікувалися під час вагітності, імунізувати проти краснухи відразу після пологів. Не слід проводити вакцинацію під час вагітності у зв’язку з ризиком для плода. Слід уникати запліднення яйцеклітини протягом 3 місяців після імунізації. Жінкам, які отримали вакцинацію проти краснухи, не рекомендується грудне вигодовування новонародженого.

Діти з ВК повинні розцінюватися як потенційно небезпечне джерело інфекції для оточуючих, і по відношенню до них необхідно застосовувати відповідні протиепідемічні заходи. З метою своєчасної діагностики ВК та попередження поширення краснухи серед населення доцільно всіх новонароджених з вродженими вадами обстежувати на маркери захворювання.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, діти з підозрою на ВК чи клінічним проявом ВК повинні госпіталізуватися у спеціально організовані в регіонах медичні установи, створені на базі стаціонарів, в яких надається допомога дітям з вродженими вадами (серцево-судинна хірургія, офтальмологія, неврологія, інтенсивна терапія новонароджених) [9].

Література

[1] Анджапаридзе О. Г. Червонский Г. И. Краснуха. – М. Медицина, 1975.

[2] Бережной В. В. Моисеенко Р. А. Педан В. Б. Cостояние и перспективы снижения смертности детей в возрасте от 1 года до 17 лет в Украине// Соврем. педиатрия. – 2003. – № 1. – С. 26–28.

[3] Клоерті Д. Старк Е. Посібник з неонаталогії. – К. Фонд допомоги дітям Чорнобиля, 2002.

[4] Краснуха. Синдром врожденной краснухи: Информ. сб. – М. Пастер Мерье Коннот, 1998.

[5] Малкова Е. М. Терещенко И. П. Гришаева О. Н. Изучение роли вируса краснухи в формировании врожденных пороков развития методом РТ-ПЦР// Дет. инфекции. – 2004. – № 3. – С. 5–8.

[6] Нисевич Л. Л. Современные проблемы врожденной краснухи// Дет. доктор. – 2000. – № 5. – С. 26–30.

[7] Нисевич Л. Л. Краснуха// Дет. инфекции. – 2003. – № 2. – С. 54–60.

[8] Петров В. Ю. Плахута Т. Г. Якунина Л. Н. Краснуха как причина развития идиопатической тромбоцитопенической пурпуры у детей// Дет. инфекции. – 2003. – № 1. – С. 16–19.

[9] Рекомендации по эпиднадзору в рамках интегрированной стратегии элиминации кори и профилактике синдрома врожденной краснухи в Европейском регионе. – К. World Health Organization, 2003.

[10] Long S. S. Pickering L. K. Prober C. G. Pediatric infectious diseases. – N.Y. London, Madrid, Melbourne, San Francisco, Tokyo: Churchill Livingstone, 1997.

[11] Menser M. A. et al. Persistence of virus in for three years after prenatal rubella// Lancet. – 1967. – V. 2 (7512). – P. 387–388.

[12] Plotkin S. A. Birth and death of congenital rubella syndrome// JAMA. – 1984. – V. 25 (15). – P. 2003–2004.

Статьи на похожую тематику:

Источник: http://m-l.com.ua/?aid=519

Краснуха

  • Ускладнення краснухи
  • Діагностика краснухи
  • Лікування краснухи
  • Прогноз при краснусі
  • Профілактика краснухи

    Краснуха являє собою гостру вірусну інфекцію, яка виявляється Характерними висипання на тлі помірної інтоксикації, супроводжується регіонарної лімфоаденопатія і гематологічної реакцією.

    Характеристика збудника

    Краснуху викликає РНК-вірус роду Rubivirus. Вірус мало стійкий до факторів зовнішнього середовища, легко інактивується під дією ультрафіолетового опромінення, нагрівання, хімічних дезинфікуючих засобів. Вірус може зберігати свою життєздатність протягом кількох годин при кімнатній температурі, легко переносить заморожування.

    Резервуаром і джерелом збудника краснухи є хвора людина. При цьому захворювання може протікати як з клінічною симптоматикою, так і в латентній, стертій формі. Виділення вірусу починається за тиждень до прояву екзантеми і продовжується 5-7 днів після. При вродженої краснухи у дітей збудник виділяється з секретом слизової носоглотки, сечею (іноді з фекаліями).

    Краснуха поширюється за допомогою аерозольного механізму передачі переважно повітряно-крапельним шляхом. Можливе зараження контактно-побутовим шляхом при спільному користуванні іграшками, посудом. Зараження через руки і предмети побуту епідеміологічних не значимо. При зараженні краснухою вагітних жінок здійснюється трансплацентарний передача інфекції плоду. Зважаючи слабкої стійкості вірусу зараження краснухою вимагає більш тісно спілкування, ніж передача збудників вітряної віспи, кору.

    Природна сприйнятливість людини – висока. В особливості – у жінок дітородного віку, переважно 20-29 років.

    Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, іноді – пошкоджені шкірні покриви. Розмноження та накопичення вірусу відбувається в регіонарних лімфатичних вузлах.

    Розмножилися вірус поширюється з потоком крові, вражають інші Лімфатичні вузли і осідаючи в шкірних покривах, при цьому провокуй імунну відповідь. Сформовані антитіла атакують вірус і очищають організм. Постінфекційний імунітет стійкий, довічний.

    Симптоми краснухи

    Інкубаційний період краснухи становить 10-25 днів. Захворювання у дорослих зазвичай починається з продромальних ознак: підвищення температури (іноді може досягати досить високих значень), нездужання, слабкості, головного болю. Нерідко відзначаються помірний нежить, сухий кашель, першіння в горлі, сльозотеча, світлобоязнь. Огляд може виявити легку гіперемію зіва і задньої стінки глотки, подразнення кон'юнктиви. Ці симптоми зберігаються зазвичай від одного до трьох днів. У дітей катаральний ознаки найчастіше відсутні.

    У початковому періоді захворювання як у дорослих, так і у дітей відзначається лімфаденіт переважно потиличних і среднешейном лімфатичних вузлів. Лімфовузли збільшені в розмірі, на дотик болючі. Лімфаденіт може зберігатися до 2-3 тижнів.

    Після катарального періоду з'являються висипання. Появі висипки зазвичай передує свербіж шкіри. У 75-90% випадків висип з'являється в перший же день хвороби, спочатку на обличчі і шиї, за вухами, під волоссям. У Деяких випадках висип може поширюватися з іншої локалізації. За добу висип покриває різні ділянки шкіри за винятком долонь і підошов. В особливості характерні висипання на сідницях, спині, розгинальних поверхнях кінцівок, у рідких випадках виявляється дрібна одинична енантема слизової оболонки рота (плями Форхейма). Висип дрібна, плямиста, не піднімається над поверхнею шкіри. Плями червоні або рожеві, округлі, з рівним краями, шкірні покриви навколо елементів висипу не змінені. У дорослих елементи висипу нерідко зливаються, для дітей зливна екзантема не характерна.

    В період висипання температура тіла зберігається в межах норми, або підвищується до субфебрильних цифр, наголошується полілімфаденіт. Іноді Мають місце міалгії і артралгії, можуть проявлятися симптоми диспепсії, помірна гепатоспленомегалія. Жінки часто відзначають симптоматику поліартриту.

    Висип звичайно зберігається близько 4 днів, після чого швидко зникає, не залишаючи наслідків.

    В цілому краснуха у дорослих протікає практично так само, як і у дітей, але тяжкість і тривалість перебігу зазвичай більш значна, більш яскрава катаральна симптоматика, рясна зливна висипка, ознаки лимфоаденопатии менш виражені, можуть зовсім не відзначатися хворими.

    Ускладнення краснухи

    Ускладнення при краснухи не часті, як правило, виникають у результаті приєднання бактеріальної інфекції. Переважно середовища таких зустрічаються вторинні пневмонії, ангіни, отити. Іноді краснуху ускладнює артрит, тромбоцитопенічна пурпура. У дорослих у поодиноких випадках можливий розвиток ускладнень з боку нервової системи: енцефаліту, менінгоенцефаліту, енцефаломієліту.

    Велику небезпеку становить краснуха у разі її розвитку у вагітних жінок. Інфекція не робить помітно впливу на організм матері, але має вкрай несприятливі наслідки для плода: починаючи від вроджених вад розвитку до внутрішньоутробної смерті. Ймовірність формування вад розвитку безпосередньо залежить від терміну вагітності, на якому відбулося зараження краснухою. Та ж залежність простежується у відношенні виникнення вродженої краснухи: у матерів, хворих на 3-4 тижні вагітності, ризик патології немовляти становить 60%, при ураженні жінки після 13-14 тижня – скорочується до 7%.

    Діагностика краснухи

    Методам специфічної серологічної діагностики краснухи Мають ретроспективне діагностичне значення, оскільки виробляється дослідження парних сироваток з інтервалом в 10 днів. Визначають наростання титрувати імуноглобулінів М і G за допомогою РЗК, ІФА, РГГА або РІА.

    Крім того, серологічних аналіз і постановка реакції бласттрансформації лімфоцитів проводиться у вагітних жінок, що мали контакт з особами, хворими на краснуху, для виявлення інфікованості та ймовірності ураження плода. Аналіз сироватки крові вагітної жінки виробляють в максимально ранні терміни і не пізніше 12 дня після контакту з хворим. Виявлення імуноглобулінів G в Ці терміни зазвичай свідчить про перенесення раніше інфекції і наявному імунітеті до неї, що дозволяє безбоязно зберігати вагітність. Поява антитіл тільки в другій сироватки (переважно імуноглобуліни М) говорить про що мають місце активному інфекційно процесі, що можуть негативно позначитися на розвитку плоду.

    До неспецифічними методам лабораторної діагностики краснухи можна віднести загальний аналіз крові. Картина крові, як правило, показує лімфоцитоз при загальній лейкопенії, підвищення ШОЕ. У дорослих в крові можуть виявлятися плазмоцити.

    Додаткові методи діагностики при краснусі необхідні в основному при підозрою на розвиток ускладнень. Діагностика пневмонії проводиться за допомогою рентгенографії легень. При неврологічного порушеннях проводять ЕЕГ головного мозку, реоенцефалографію, Ехо-ЕГ. Виникнення отиту вимагає консультації отоларинголога.

    Лікування краснухи

    Як правило, краснуха лікуватися амбулаторно, госпіталізація здійснюється тільки у разі розвитку небезпечних ускладнень.

    Етіотропного лікування краснухи не розроблено, в більшості випадків одужання наступає самостійно внаслідок елімінації вірусу в результаті сформувався імунної відповіді.

    Терапія у випадках тяжкого перебігу полягає в призначенні симптоматичного і патогенетичних препаратів (дезінтоксикаційна терапія, жарознижуючі засоби седативні, антигістамінні препарати). При розвитку краснушного артриту призначається делагіл на 5-7 днів. Розвиток неврологічного ускладнень служить показанням до призначення преднізолону, дегітратаціонной терапії.

    Вроджена краснуха на сьогоднішній день лікуванню не піддається.

    Прогноз при краснусі

    У переважній більшості випадків прогноз сприятливий, захворювання закінчується повним одужанням без яких-небудь наслідків. Погіршується прогноз у випадку розвитку краснушного енцефаліту.

    Особливе значення має краснуха в акушерській практиці. Перенесення інфекції матір'ю може мати вкрай несприятливі наслідки для плода. Різноманітність ймовірних вад розвитку плоду (вроджена катаракта, глухота, вади серця, мікроцефалія і ін) при краснусі вагітних тим ширше, чим раніше мало місце зараження.

    Профілактика краснухи

    Специфічна профілактика краснухи в розвинених країнах проводиться за допомогою планової вакцинації живою асоційованої вакциною від кори, паротиту та краснухи. Крім того існують моновакцини.

    Імунізації проводиться дворазово, перший раз у віці 12-16 місяців, потім ревакцинациями в 6 років. Крім того, надалі нерідко ревакцинациями піддаються дівчинки підліткового віку і молоді жінки.

    Екстрена профілактика здійснюється контактним дітям і вагітним жінкам за допомогою введення протівокраснушних імуноглобуліну.

    Хворі краснухою знаходяться в ізоляції аж до 5 дня після виникнення висипань. Спеціальних карантинних заходів щодо хворих і контактних осіб не проводиться.

    Источник: http://mdovidka.com/krasnuha.html

    Протоколы диагностики и лечения заболеваний у детей

    Тениархоз»>Гельминтозы (МКБ-10: В65-В83)

    Тениархоз

    Токсокароз»>Гельминтозы (МКБ-10: В65-В83)

    Токсокароз

    Трихоцефалез»>Гельминтозы (МКБ-10: В65-В83)

    Трихоцефалез

    Описторхоз»>Гельминтозы (МКБ-10: В65-В83)

    Описторхоз

    Тениоз. Цистицекроз»>Гельминтозы (МКБ-10: В65-В83)

    Краснуха

    Набута краснуха:

    – інкубаційний період триває 11-21 день;

    – початок хвороби гострий;

    – температура тіла підвищується до 37,5-38 °С;

    – непостійний, слабко виражений катар слизових оболонок, кон’юнктив;

    – розеольозна енантема на твердому піднебінні;

    – збільшення, болючість задньошийних та потиличних лімфовузлів;

    – може бути продромальний період, який триває декілька годин;

    – висип з’являється в перший день хвороби;

    – висип розеольозний та дрібноплямисто-папульозний; елементи висипу між собою не зливаються, з’являються одночасно по всьому тілу; переважна локалізація – розгинальні поверхні кінцівок, спина, сідниці, зовнішня

    поверхня стегон;

    – висип зникає протягом 1-3 днів без утворення пігментації чи лущення.

    Вроджена краснуха:

    – класична тріада: катаракта, вади серця (незарощення артеріальної протоки, вади аортального клапана, стеноз аорти, коарктація аорти, дефект міжшлуночкової перегородки та стеноз легеневої артерії, дефект міжпередсердної перегородки, транспозиція аорти та легеневої артерії), глухота;

    – розширений синдром вродженої краснухи: крім перерахованого вище, мікроцефалія, мікрофтальм, ретинопатія, помутніння рогівки, глаукома, розщеплення піднебіння, інтерстиціальна пневмонія, гепатит, міокардит, менінгоенцефаліт, ураження вестибулярного апарату, вади органів сечостатевої системи, дерматит, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, гіпогам маглобулінемія, зменшена маса тіла при народженні.

    Диагностика

    Параклінічні дослідження

    Набута краснуха:

    – загальний аналіз крові (лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитоз, плазматичні клітини, нормальна ШЗЕ);

    – серологічний метод (РН, РТГА, РЗК, РІФ) – наростання титрів антитіл у динаміці в 4 рази і більше;

    – імуноферментний аналіз (ІФА): визначення специфічних антитіл класу Ig M та низькоавідних Ig G у гострий період захворювання та високоавідних Ig G після перенесеної інфекції в крові, за необхідності – у спинномозковій рідині;

    – ПЛР крові, сечі, слини, екстрабукального зіскрібку, за необхідності – спинномозкової рідини (виділення РНК вірусу).

    – імуноферментний аналіз (ІФА): виявлення специфічних антитіл класу Ig M;

    – серологічний метод (РПГА): стійкий позитивний результат;

    – виявлення РНК вірусу (кров, сеча, слина, кал, спинномозкова рідина) методом ПЛР.

    Набута краснуха

    Лікування хворих із неускладненим перебігом набутої краснухи проводять у домашніх умовах:

    – постільний режим протягом всього гострого періоду;

    – особиста гігієна: полоскання ротової порожнини 0,02% розчином фурациліну, відварами ромашки, шавлії, догляд за шкірою;

    – часте провітрювання приміщення;

    – жарознижувальні засоби при підвищенні температури тіла (парацетамол, ібупрофен).

    Лікування хворих на вроджену краснуху проводять у профільному стаціонарі залежно від характеру основних клінічних синдромів.

    Ускладнення

    – Артрити – протокол лікування артритів.

    – Синовіти – протокол лікування синовітів.

    – Серозні менінгіти – протокол лікування серозних менінгітів.

    – Енцефаліти – протокол лікування енцефалітів.

    Источник: http://www.dovidnyk.org/dir/4/14/108.html

    Еще по теме:

    • Удаление папиллом аппаратом сургитрон Аппарат Сургитрон Аппарат «Сургитрон» — современный и эффективный прибор, который используется для удаления новообразований на коже. Аппарат воздействует на кожу радиоволнами, под дейсвием которых новообразование разрушается. Итак, сегодня мы поговорим о преимуществах и недостатках радиоволновой хирургии и аппарата […]
    • Чесотка зимой Чесотка любит зиму Многие считают чесотку болезнью прошлого. Поэтому добропорядочные граждане, обнаружившие у себя на теле странные пятна, похожие на потертости, даже не подозревают, что являются носителями чесоточного клеща. ЗАРАЗИТЬСЯ чесоткой, а точнее, чесоточным клещом можно лишь от больного человека. Причем совсем необязательно […]
    • Удаление огромной липомы Удаление липомы Липома – широко распространенная разновидность доброкачественных образований, сформированная из неизмененных жировых клеток, обычно в зоне подкожно-жировой клетчатки. Мягкое подвижное уплотнение округлой формы может иметь разный размер, от 2-3 мм до огромных запущенных опухолей 10-20 см. Народное название липомы […]
    • Симптомы атеромы на голове Атерома волосистой части головы: методы лечения у детей и взрослых Атерома волосистой части головы – специфический вид кисты. Наросты различного размера напоминают «мешочек» с капсулой. Внутри эпидермального образования содержится густая жидкость грязно-жёлтого цвета с неприятным запахом и творожистой консистенцией. Локализация атеромы […]
    • Препараты цинка от угрей Препараты цинка и гиалуроновой кислоты в лечении акне Опубликовано 8 Февраль, 2014 Вы читаете раздел про акне и постакне . Препараты цинка используются в комплексном лечении акне. Монотерапия цинком (как единственное средство лечения) обычно недостаточно эффективна. Физиологическая потребность в цинке составляет около 10-20 мг в […]
    • Магний при бородавках Лечение бородавок средствами официальной медицины Арсенал средств, используемых для лечения бородавок официальной медициной в ряде случаев достаточно эффективен, хотя и сравнительно невелик. К примеру, официальной медициной придается особое значение внушению и гипнозу наряду с нетрадиционными и народными способами лечения. Научно […]
    • Корь сколько дней заразна Сколько дней может быть заразна ветрянка? Ветряной оспой болеют многие, а сколько дней заразна ветрянка, знают далеко не все. Заболевание вирусное, обычно характеризуется сыпью в виде небольших прыщей и возможной лихорадкой. Заражение недугом может застигнуть людей любого возраста, но чаще всего им болеют в детском возрасте. Ветрянка и […]
    • Системное лечение онихомикоза Онихомикоз Онихомикоз – это заболевание ногтей, вызываемое грибковой инфекцией. Эта патология весьма распространена, всего от онихомикоза страдает 10-20% населения земного шара. Возбудителями инфекции являются чаще всего дерматофиты, несколько реже – трихофитии, микроспории и эпидермофитии. Очень часто деятельность дерматофитов […]