Пошкодження кори головного мозку

Пошкодження спинного мозку

Спинний мозок — це нервова тканина, що йде вниз від головного мозку в спинномозковому каналі спини. Спинномозковий канал оточений хребтом у вигляді кісткової структури, який захищає спинний мозок від різних пошкоджень.

Тридцять один спинномозковий нерв відходить від спинного мозку до грудей, живота, ніг і рук. Ці нерви дають команду мозку рухатися тими чи іншими частинами тіла.

У верхній частині спинного мозку знаходяться нерви, керуючі руками, серцем, легенями, у нижній — ногами, кишечником, сечовим міхуром і проч. Інші нерви повертають від тіла інформацію мозку — відчуття болю, температури, положення тіла і проч.

Причини пошкодження спинного мозку

  • дорожньо-транспортні травми
  • падіння з висоти
  • удари і поранення
  • спортивні ушкодження
  • пухлина мозку
  • інфекційні та запальні процеси
  • аневризма судин
  • тривале пониження артеріального тиску

Спинний мозок, на відміну від інших частин тіла нездатний до відновлення, тому пошкодження його веде до необоротних процесів. Пошкодження спинного мозку може бути результатом не одного процесу: це і травми хребта, і порушення кровопостачання, і інфекції, і пухлини та ін

Пошкодження спинного мозку

Виражена симптоматика пошкоджень спинного мозку проявляється в залежності від двох чинників: розташування пошкодження і ступеня пошкодження.

Розташування ушкодження.

Спинний мозок може бути пошкоджений або у верхній частині, або в нижній. Залежно від цього розрізняють і симптоматику пошкоджень.

Якщо пошкоджена верхня частина спинного мозку, то такі пошкодження викликають більший параліч. Наприклад, переломи верхніх відділів хребта, особливо першого і другого шийного хребців, веде до паралічу всіх кінцівок — обох рук і обох ніг.

При цьому хворий здатний дихати тільки за допомогою апарату штучного дихання. Якщо ж поразки розташовані нижче — в нижніх відділах хребта, то паралізувати може лише ноги і нижню частину тулуба.

Ступінь пошкодження.

Розрізняють ступінь тяжкості ушкоджень спинного мозку. Пошкодження можуть бути як частковими, так і повними. Це знову ж таки залежить від місця пошкодження — тобто, яка саме частина спинного мозку в даному випадку була схильна до пошкодження.

Часткове пошкодження спинного мозку. При такому вигляді пошкодження спинний мозок передає лише деякі сигнали в головний мозок і назад.

У зв’язку з цим у пацієнтів чутливість зберігається, але лише в деякій мірі. А також зберігаються окремі моторні функції нижче області поразки.

Повне ушкодження спинного мозку. При повному ураженні спинного мозку відбувається повна або майже повна втрата моторної функції, а також чутливості нижче ураженої області.

Але треба сказати, що спинний мозок навіть при повному пошкодженні НЕ БУДЕ перерізаним. Але відновленню підлягає лише спинний мозок, який зазнавав часткового пошкодження, в той час, як повністю пошкоджений мозок не відновлюється.

Симптоми пошкодження спинного мозку

  • інтенсивне печіння і біль
  • нездатність рухатися
  • часткова або повна втрата чутливості (тепло, холод, тактильні відчуття)
  • неможливість контролювати роботу сечового міхура і кишечника
  • легкий кашель, утруднення дихання
  • зміна сексуальної і дітородної функцій
  • Критичні симптоми

  • час від часу втрата свідомості 
  • втрата координації
  • оніміння в пальцях рук і ніг, в кистях і ступнях
  • параліч частин тіла
  • викривлення шиї і спини 
  • Источник: http://fivobio.com/ortopedija/3403-poshkodzhennja-spinnogo-mozku.html

    ТРАВМИ ХРЕБТА ТА СПИННОГО МОЗКУ

    Травма хребта з пошкодженням спинного мозку відноситься до найбільш важкого виду травми людського організму.

    Переломи хребта виникають в результаті безпосереднього впливу механічної сили, падіння з висоти, а також при черезмірному розгинанні, чи згинанні хребетного стовпа.

    Хребетно-спинномозкова травма – це не одномоментна подія, а ціла серія процесів, що починається з механічного впливу, спінального шоку, набряку із наступною ішемією нервової тканини, що продовжується довгі дні та місяці.

    Серед травматичних пошкоджень спинного мозку розрізняють струс, забій, розміжчення із частковим порушенням анатомічної цілісності або із повним переривом спинного мозку, гематомієлію, епідуральний, субдуральний та субарахноїдальні крововиливи а також травматичний радикуліт.

    Травма хребта впливає на спинний мозок та його корінці не тільки безпосередньо, але й шляхом здавлення артерій, що постачають кров до мозку, до його оболонок та корінців.

    Для уніфікованої оцінки неврологічного статусу в 1969 році Frankel запропонував використовувати систему градацій:

    Тип неврологічного прояву

    А. Повне пошкодження спинного мозку. Відсутні чутливість та рухи нижче рівня пошкодження

    В. Неповне пошкодження. Збережений будь-який вид чутливості нижче рівня пошкодження за виключенням фантомних видів чутливості

    С. Неповне пошкодження. Збережена незначна м’язова сила. М’язова сила або рухи настільки слабкі, що функціонального значення не несуть. Сенсорна функція може бути або порушеною, або ні

    D. Неповне пошкодження. Наявність м’язової сили. Збережені рухи несуть функціональну цінність та можуть бути використані для пересування або самодогляду

    E. Повне виздоровлення. Повне відновлення всіх моторних та сенсорних функцій. Можуть зберігатися патологічні рефлекси.

    Виходячи з механізму травми, виділяють основні групи переломів, що визначають напрямки та шляхи лікування.

    Діагностика

    Клінічні прояви :

      Біль. Інтенсивність болей вказує на важкість кісткових пошкоджень, об’єм травматизації навколишніх тканин, загальний стан хворого, та наявність супутньої травми інших органів. При нестабільних пошкодженнях болі різко посилюються при найменшій спробі рухів, носять оперізуючий характер та можуть ірадіювати у нижні кінцівки. При огляді звертається увага на положення хворого, деформацію осі хребта, виражений больовий синдром супроводжується напруженням паравертебральних м’язів. При об’єктивному обстеженні хворих, пальпаторно та перкуторно можливо визначити рівень пошкодження, а також стан довгих м’язів спини, стан остистих відростків на всьому протязі хребта, болісність в ділянці поперечних відростків при їх переломах. Крім цього можливо визначити такі симптоми як визначення рухливості хребта, осьове навантаження, вислуховування кісткової крепітації в момент руху хребта. Потрібно не забувати, що дані методи можуть бути небезпечними, оскільки можуть призвести до погіршення травматичних ускладнень, тому вищевказані дії допустимі, коли всі інші методи обстеження, включаючи рентгенологічні, не вказують на перелом хребта. Також, специфічним симптомом пошкодження передніх відділів грудопоясничного та поясничного відділу є симптом посилюючихся болей в хребті при підніманні прямих ніг в положенні хворого лежачи на спині  з одночасним натисканням кінчиками пальців на остисті відростки хребців по черзі, при цьому біль дає змогу лікарю визначити локалізацію пошкодження. При пошкодженні шийного відділу хребта ступінь прояву неврологічного дефіциту може варіювати від радикулярних симптомів до пара- чи тетра плегії, необхідно пам’ятати, що при пошкодженні краніовертебральної області чи верхньошийного відділу хребта є висока небезпека розвитку висхідного набряку спинного мозку, що буде проявлятися дихальними та гемодинамічними розладами.

      Неврологічні порушення:

      Пошкодження хребта в 44% супроводжується неврологічними розладами з боку функції спинного мозку та його корінців. Всі хворі в залежності від характеру неврологічних розладів діляться на три групи:

        з синдромом повного порушення провідності спинного мозку та кінського хвоста у вигляді паралічу з порушеннями функції тазових органів з частковим порушенням провідності спинного мозку та кінського хвоста у вигляді парезів ірадіюючі, часто різкі оперізуючі болі або „простріли” у кінцівки, вираженість яких залежить від зміни положення кінцівок, але може бути знижена сила тільки окремих груп м’язів. Тактильна чутливість частіше порушується.

        У хворих з повним або частковим порушенням провідності, особливо на рівні пояснично-крижового сегменту, розвиваються важкі порушення функції тазових органів, деструктивні зміни в тканинах, що неодмінно значно погіршує загальний стан хворих.

        Рентгенологічне обстеження:

        Є обов’язковим при травмах хребта, і виконується в двох взаємо перпендикулярних площинах (боковій, та передньо-задній).

        Компютерна томографія та магнітно-резонансна томографія є взаємодоповнюючими методами, і на даний момент є основними у діагностиці хребетно-спино-мозкової травми.

        Покази до оперативного лікування в гострому та ранньому періоді травми:

          наявність нестабільності хребта наявність ознак компресії дурального мішка наявність кутової деформації більше 11 0 для шийного, 25 0 для поясничного та 40 0 для грудного відділу хребта наявність неврологічної симптоматики зв’язаної з деформацією хребетного каналу.

          Протипокази до проведення нейрохірургічного втручання:

            Порушення дихання; Грубі гемодинамічні порушення; Висхідний набряк шийного відділу спинного мозку; Грубі екстраспінальні пошкодження, розриви паренхіматозних органів, гематоми в порожнинах, шок.

            Лікування

            П’ятдесят років тому пошкодження спинного мозку зазвичай було фатальним. У той час більшість травм були важкими. При повному пошкодженні спинного мозку в наявності були невеликі можливості для лікування.

            Сьогодні все ще не існує способу викликати зворотний розвиток ураження спинного мозку. Але сучасні травми зазвичай менш значні, вони є частковими травмами спинного мозку. І досягнення минулих років внесли сприятливі зміни в схему одужання постраждалих з пошкодженням спинного мозку і значно знизили кількість часу, який ті що вижили повинні проводити в лікарні. Дослідники розробляють нові методики лікування, включаючи інноваційні види лікування, методи протезування та лікарські препарати, які сприяють регенерації нервових клітин або покращують функції, що залишилися  після пошкодження спинного мозку.

            А поки лікування ушкодження спинного мозку спрямоване на запобігання отримання інших травм і надання пацієнтам з пошкодженням спинного мозку можливості повернутися до активного і продуктивного життя в межах їх інвалідності. Все це вимагає невідкладної медичної допомоги та постійного догляду.

            Хірургічне лікування проводять у тих випадках, коли доведено (шляхом КТ, МРТ, мієлографії або люмбальної пункцією з ліквородинамічними пробами) факт компресії спинного мозку. Також, хірургічне лікування показано пацієнтам і без неврологічної сімпоматікі але зі зміною кута хребта в ушкодженому сегменті, зміщенням хребців і т.д.

            При пошкодженні спинного мозку оперативне втручання не може відновити пошкоджену тканину, але може профілактувати подальше поглиблення ушкодження спинного мозку за рахунок компресії в хребетному каналі. Навіть найкраще в світі обладнання і найкращий в світі нейрохірург не може Вам гарантувати відновлення втрачених функцій у результаті травми. Але достеменно відомо що чим раніше пацієнт потрапляє до нейрохірурга після травми, тим краще результати його лікування.

            Метою операції є створення декомпресії спинного мозку в хребетному каналі, ревізії спинного мозку (щоб оцінити перспективи відновлення і відмити некротизовані ділянки), а також, що важливо, виконати стабілізацію пошкодженого сегмента хребта.

            Ми проводимо стабілізацію хребта передніми, бічними і задніми доступами. Для цього використовуються різні титанові стабілізуючі системи провідних світових виробників (Stryker, Medtronic, Conmet, ChM та ін). Такі операції потребують спеціальної підготовки нейрохірурга, спинального інструментарію і потужної рентгенівської установки. Щороку співробітники нашої клініки вдосконалять техніку таких операцій в ногу з розвитком стабілізуючих систем, проходячи стажування в провідних клініках світу. Ми виконуємо понад 100 таких операцій щороку.

            Залежно від відділу пошкодженого сегмента, види травми Ваш лікуючий нейрохірург спільно із завідувачем відділенням запропонують Вам той або інший вид стабілізації.

            Перелом зубовидного відростка С2 хребця

            Источник: http://neurovin.com.ua/uk/content/travmi-hrebta-ta-spinnogo-mozku

            Атрофія кори головного мозку

            Головний мозок регулює роботу всіх систем органів, тому будь-яке його пошкодження ставить під загрозу нормальне функціонування всього організму, в першу чергу таких процесів, як мислення, мова і пам’ять. Атрофія головного мозку в молодому віці та дорослому – це патологічний стан, при якому прогресує загибель нейронів і втрата зв’язків між ними. Результатом стає зменшення головного мозку, згладжування рельєфу кори великих півкуль і зниження функцій, що має важливе клінічне значення.

            Атрофією кори головного мозку частіше страждають люди похилого віку, особливо жінки, але бувають і у новонароджених. У рідкісних випадках причиною стають вроджені вади розвитку або родові травми, тоді захворювання починає проявлятися в ранньому дитячому віці і веде до летального результату.

            Симптоми

            Здорові тканини мозку і при атрофії

            До основних симптомів ознаками атрофування мозку відносяться:

          • Порушення психіки.
          • Поведінкові розлади.
          • Зниження когнітивної функції.
          • Погіршення пам’яті.
          • Зміни рухової діяльності.
          • Стадії перебігу захворювання:

            Хворий веде звичний спосіб життя і без труднощів виконує колишню роботу, якщо вона не вимагає високих показників інтелекту. Спостерігаються в основному неспецифічні симптоми: запаморочення, головний біль, забудькуватість, депресивність і лабільність нервової системи. Діагностика на даному етапі допоможе сповільнити розвиток хвороби.

            Когнітивна функція продовжує знижуватися, послаблюється самоконтроль у поведінці хворого з’являються нез’ясовні і необдумані дії. Можливі порушення координації рухів і дрібної моторики, просторова дезорієнтація. Працездатність і пристосування до соціального середовища падають.

            По мірі розвитку захворювання, симптоми атрофії мозку прогресують: знижується змістовність промови, пацієнт потребує допомоги та догляду сторонньої людини. За рахунок зміни сприйняття і оцінки подій, скарг стає менше.

            На останньому етапі відбуваються найбільш серйозні зміни головного мозку: атрофія призводить до деменції, або недоумства. Пацієнт більше не здатний виконувати прості завдання, вибудовувати мова, читати і писати, користуватися предметами побуту. Оточуючим помітні ознаки психічного розладу, зміна ходи і порушення рефлексів. Хворий повністю втрачає зв’язок зі світом і здатність до самообслуговування.

            В залежності від того, де локалізований осередок ураження головного мозку, атрофія голови може проявлятися переважанням характерних ознак. Розумові здібності найбільш виражено знижуються при пошкодженні кори великих півкуль, а чутливість і рухова активність – при загибелі нейронів білого речовини.

            Залучення в патологічний процес мозочка призводить до значного порушення мови, координації рухів та ходи, а іноді – слуху та зору. Зміни в характері і різкі відхилення в психіці свідчать про патологічному процесі в області фронтальних часток.

            Ознаки переважного ураження однієї півкулі кори мозку вказують на дифузний характер атрофії.

            Источник: http://jazdorov.com.ua/sudyny-mozku/atrofiya-kory-golovnogo-mozku.html

            Авторы: O.Ye. Fartushna(1), S.M. Vinychuk(2)

            Резюме

            Актуальність. Минущі порушення мозкового кровообігу не виключають можливості наявності асоційованого з ними гострого вогнищевого пошкодження тканини головного мозку. Згідно з численними дослідженнями, у 4–20 % пацієнтів із транзиторною ішемічною атакою (ТІА) інсульт розвивається в перші 90 днів, а в половини — протягом перших 48 годин після перенесеної ТІА. Нещодавні дослідження показали, що у хворих з асоційованим із ТІА гострим ішемічним вогнищем тканини головного мозку (ТІА з вогнищем) збільшується 90-денний ризик подальшого інсульту в 4 рази порівняно з пацієнтами без гострого вогнищевого ішемічного пошкодження тканини головного мозку, асоційованого з ТІА (ТІА без вогнища). Однак особливості ішемічного пошкодження тканини головного мозку в пацієнтів із різними етіологічними підтипами гострої ТІА вивчені недостатньо. Мета: описати клінічні особливості ТІА з вогнищем і без нього, вивчити причини появи і характер асоційованого з ТІА ішемічного вогнищевого ураження головного мозку в пацієнтів із різними етіологічними підтипами ТІА. Матеріали та методи. Комплексне нейровізуалізаційне, ультразвукове, лабораторне, клінічне обстеження було проведено протягом перших 24 годин із моменту розвитку ТІА 178 пацієнтам із гострою ТІА в Олександрівській міській клінічній лікарні м. Києва з вересня 2006 р. по грудень 2009 р. Результати. Згідно з даними нейровізуалізації, усі пацієнти з гострою ТІА були розподілені на 2 групи: 1-ша — ТІА з вогнищем (n = 66 — 37,0 %); 2-га — ТІА без вогнища (n = 112 — 63,0 %). Асоційоване з ТІА гостре ішемічне вогнище тканини головного мозку варіювало в діаметрі від 1,5 до 26 мм (13,4 ± 1,2 мм) і за локалізацією залежно від етіологічного підтипу ТІА (p

            Ключевые слова

            ішемічне пошкодження тканини головного мозку; транзиторна ішемічна атака; риск інсульту; дифузійно-зважене зображення; патологічні підтипи транзиторної ішемічної атаки

            ischemic brain injury; transient ischemic attack; stroke risk; diffusion weighted imaging; pathological subtypes of transient ischemic attack

            Версия для печати

            Актуальность. Преходящие нарушения мозгового кровообращения не исключают возможности наличия ассоциированного с ними острого очагового повреждения ткани головного мозга. Согласно многочисленным исследованиям, у 4–20 % пациентов с транзиторной ишемической атакой (ТИА) инсульт развивается в первые 90 дней, а у половины — в течение первых 48 часов после перенесенной ТИА. Недавние исследования показали, что у больных с ассоциированным с ТИА острым ишемическим очагом ткани головного мозга (ТИА с очагом) увеличивается 90-дневный риск последующего инсульта в 4 раза по сравнению с пациентами без острого очагового ишемического повреждения ткани головного мозга, ассоциируемого с ТИА (ТИА без очага). Однако особенности ишемического повреждения ткани головного мозга у пациентов с разными этиологическими подтипами острой ТИА изучены недостаточно. Цель: описать клинические особенности ТИА с очагом и без него, изучить причины появления и характер ассоциированного с ТИА ишемического очага у пациентов с разными этиологическими подтипами ТИА. Материалы и методы. Комплексное нейровизуализационное, ультразвуковое, лабораторное, клиническое обследование было проведено в течение первых 24 часов с момента развития ТИА 178 пациентам с острой ТИА в Александровской городской клинической больнице г. Киева с сентября 2006 г. по декабрь 2009 г. Результаты. Согласно данным нейровизуализации, все пациенты с острой ТИА были разделены на 2 группы: 1-я — ТИА с очагом (n = 66 — 37,0 %); 2-я — ТИА без очага (n = 112 — 63,0 %). Ассоциированный с ТИА острый ишемический очаг ткани головного мозга варьировал в диаметре от 1,5 до 26 мм (13,4 ± 1,2 мм) и по локализации в зависимости от этиологического подтипа ТИА (p

            Background. Transient symptoms do not exclude the possibility of associated brain injury (BI). According to different authors, from 4 to 20 % of patients with transient ischemic attacks (TIAs) progress to stroke within 90 days, half — within the first 48 hours. Recent studies have shown that new ischemic BI in patients with TIA increases the risk of stroke by 4 times during next 90 days as compared to the patients with TIA without BI. Therefore, studying the causes and the nature of BI in patients with TIA is very important. The purpose of the study was to describe clinical features of TIA with BI and without it, and to study the causes and the nature of new ischemic BI using diffusion weighted magnetic-resonance imaging (DWI-MRI) in patients with different TIA subtypes (as to TOAST criteria). Materials and methods. DW-MRI has been performed within the first 24 hours for 178 patients with acute TIA treated in our hospital between September 2006 and December 2009. All these patients have also been checked clinically with Doppler ultrasound and transthoracic echocardiography. The cases were reviewed by two neurologists to establish the correlation between the diagnoses. Patients with TIA were divided into 2 groups, according to the MRI results: group 1 — TIA with new ischemic BI on DWI (n = 66 (37.0 %)), group 2 — TIA without BI (n = 112 (63.0 %)). Results. Patients with TIA and BI had a significantly greater volume (p

            ишемическое повреждение головного мозга; транзиторная ишемическая атака; риск инсульта; диффузионно-взвешенное изображение; патологические подтипы транзиторной ишемической атаки

            Источник: http://www.mif-ua.com/archive/article/44752

            Набряк головного мозку

            Набряки можуть виникати у всіх органах і системах організму за різних причин. У нашому сьогоднішньому матеріалі ми розглянемо одне з найбільш небезпечних для життя стану — набряк головного мозку.

            Набряк головного мозку — причини

            Виникнення набряку головного мозку характеризує підвищений внутрішньочерепний тиск. Серед причин його виникнення найбільш частою вважають черепно-мозкову травму. Але набряк може виникати і внаслідок захворювань центральної нервової системи, алергічних реакцій, а також інфекційних хвороб. Найпоширеніші причини набряку головного мозку:

          • механічна травма головного мозку (струс, пошкодження тканин кори головного мозку);
          • вірусні, бактеріальні інфекції (менінгіт, енцефаліт, токсоплазмоз);
          • злоякісна або доброякісна пухлина головного мозку;
          • тривалі захворювання органів дихання або серцево-судинної системи;
          • різкий перепад висот (гірська хвороба);
          • внутрішньочерепний крововилив (інсульт).

            На тлі будь-яких пошкоджень кори головного мозку виникає утруднене кровообіг. Це стає причиною поганого постачання киснем мозкових тканин. Так і розвивається набряк. Слід зазначити, що така реакція мозку часом несе дуже стрімкий характер, а іноді розвивається повільно без особливих проявів на перших стадіях.

            Набряк головного мозку — наслідки

            У випадках незначного набряку головного мозку, викликаного гірською хворобою або легким струсом мозку, або ж тоді, коли виникає набряк головного мозку після операції з розкриттям черепної коробки, необхідності в особливому лікуванні немає. Такий стан проходить само собою через кілька днів або навіть годин, воно не несе за собою ніяких серйозних порушень діяльності ЦНС в майбутньому. Хоча, діагностика в таких випадках необхідна для того, щоб не пропустити інші загрозливі симптоми. Наслідки більш серйозних захворювань, яким супроводжується набряком головного мозку, можуть мати різний характер:

          • порушення опорно-рухового апарату;
          • повна або часткова втрата слуху, зору, мовлення;
          • амнезія;
          • летальний результат.

            Важливо запам’ятати, що своєчасна кваліфікована медична допомога зводить до мінімуму всі наслідки набряку головного мозку. Навіть найважчі стану, у більшості випадків, мають оборотний характер.

            Набряк головного мозку при інсульті

            Крововилив у мозок блокує надходження кисню в деякі ділянки найголовнішого органу центральної нервової системи. Тому при інсульті набряк головного мозку розвивається швидко і часто призводить до незворотних наслідків. Чим раніше вдається відновити кровообіг і зняти набряк, тим більше залишається шансів реабілітувати діяльність центральної нервової системи. Разом з порушенням роботи мозкових функцій наростає погіршення діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Через 6 годин після первинного набряку, пов’язаного з порушенням кровообігу, виникає вторинний (вазогенний) набряк. Він характеризується уповільненням кровообігу в дрібних судинах головного мозку і загрожує повним відмиранням клітин. У разі набряку головного мозку при інсульті найефективнішим виявляється озонотерапія — активне постачання клітин головного мозку озоном.

            Набряк головного мозку — симптоми

          • підвищення частоти пульсу до 120-150 ударів у хвилину у стані спокою;
          • порушення або втрата свідомості;
            Источник: http://diagnoz.net.ua/diagnoz/33279-nabryak-golovnogo-mozku.html

            Великий мозок. Функції кори головного мозку

            Анозогнозія

            Пошкодження зовнішньої поверхні (в основному нижньої тім’яної дольки) тім’яної долі субдомінантної півкулі головного мозку.

            4 етап  .  Провести диференційну діагностику за допомогою наведеного нижче алгоритму диференційного д

            іагнозу кіркових порушень та сформулювати розгорнутий топічний діагноз з обгрунтуванням.

            Порушення вищих кіркових функцій

            Праксис  — уміння здійснювати цілеспрямовані рухи, вироблені досвідом і практикою за принципом умовних рефлексів. Гнозис  — пізнавальна функція нервової системи. У здійсненні гнозису і праксису беруть участь асоціативні зони кори великого мозку, які розміщуються на стику різних аналізаторів.

            Апраксією  називають розлад цілеспрямованих складних дій при збереженні м’язової сили і механізмів координації. При цьому хворий не може вдягнутися, запалити сірника, користуватися виделкою чи ложкою, плутає напрям рухів тощо.

            Агнозія  — це порушення упізнавання тих подразників, які діють на організм. Розрізняють агнозію поверхневої і глибокої чутливості (порушення відчуття локалізації подразників, штрихового, астереогноз), що виникає при ураженні кори тім’яної частки великого мозку.

            Зорова агнозія вказує на патологічний процес у потиличній частці. При ушкодженні кори вискової частки виникає слухова, нюхова і смакова агнозія.

            У здійсненні мови беруть участь складні механізми, які включають гнозис — процес упізнавання умовних сигналів і праксис — складні рухи язика, губів, гортані. Функціональні системи кори великого мозку, які забезпечують ці складні процеси, містять центр Брока — частину рухового аналізатора, пов’язану з проекційною зоною для рухів язика, губів і гортані і розміщену в задньому відділі нижньої лобової звивини лівої півкулі (у правшів), і центр Верніке—спеціалізовану ділянку аналізу і синтезу умовних звукових сигналів у ділянці заднього відділу верхньої вискової звивини, лівої півкулі, поблизу кіркового кінця слухового аналізатора.

            Втрата моторної або сенсорної (рухової або чутливої) функції мовлення  має назву афазії. Розрізняють моторну, сенсорну і семантичну афазію.

            Моторна афазія  виникає при ураженні центру Брока і характеризується втратою мовленнєвої здатності при відсутності паралічу м’язів, які забезпечують відтворення звуків. Нервово-м’язовий апарат фонації та артикуляції при цьому не ушкоджений. Хворі чують і розуміють звернену до них мову, але самі говорити не можуть, бо в них втрачена здатність перетворювати поняття в слова. Маючи здатність вимовляти звуки, хворий не може переключатися з одного звуку на інший і вимовляти склади і слова, страждає також структура речень, з них випадають окремі слова. Іноді відсутня ініціатива мовлення, але окремі слова хворий може повторювати.

            Моторна афазія звичайно поєднується з аграфією — неможливістю писати. При ураженні задніх відділів середньої лобової звивини аграфія може бути ізольованим симптомом.

            Сенсорна афазія  являє собою втрату здатності розуміти слова, звернену мову. Вона виникає при ураженні центру Верніке і характеризується збереженням моторної функції мови. Проте, не розуміючи слів, хворі втрачають можливість контролювати свою мову і роблять в ній помилки. У тяжких випадках мова таких хворих стає зовсім незрозумілою, є набором слів, не пов’язаних між собою за змістом.

            При сенсорній афазії страждає не лише усне мовлення, а й пов’язані з ним читання і письмо (алексія і аграфія), внаслідок цього увійти в контакт з такими хворими надзвичайно важко.

            Семантична афазія  виникає при ураженні висково-тім’яно-поти-личної ділянки великого мозку і характеризується двома основними дефектами — забуванням слів і труднощами у використанні складних логіко-граматичних структур. При цій формі афазії хворі можуть вільно спілкуватися з оточуючими, їх мова зрозуміла, хоч і бідна на іменники. Приховуючи свій дефект, хворі замість найменувань предметів вживають описи їх: ручка — «щоб писати», чашка — «щоб пити» тощо. Разом з тим хворі знають правильні назви предметів і, якщо їм підказати, стверджують правильні відповіді – і відкидають неправильні. Звичайно досить підказати початковий склад забутого хворим слова, щоб він правильно його закінчив.

            Характерним для семантичної афазії є те, що хворі не можуть уловити змістову різницю речень, які складаються із схожих слів (наприклад, «брат матері» і «братова мати»), не можуть розібратися у взаємному розміщенні предметів тощо. При такій самій локалізації вогнища спостерігається порушення лічби — акалькулія.

            Слід пам’ятати, що порушення мовлення може виявлятися не лише у вигляді афазії. При парезі або паралічу артикуляційного апарату, у першу чергу язика, виникає порушення можливості вимовляти слова. Мова стає нерозбірливою, незрозумілою, у тяжких випадках вимовляння слів неможливе (анартрія). При паркінсонізмі також страждає мова. Вона стає маловиразною, монотонною.

            При захворюваннях мозочка, які супроводяться атаксією, спостерігається скандована мова. Порушується мовлення і в людей, які втратили слух у ранньому дитинстві. У цих випадках розвивається глухонімота, або сурдомутизм. Мутизм (німота) може настати також внаслідок істерії.

            Источник: http://medstudia.com/medviva/velikiy-mozok-funktsiyi-kori-golovnogo-mozku/4

            Еще по теме:

            • Проявления псориаза на голове Псориаз на голове Псориаз – хроническое заболевание кожных покровов, часто рецидивирующее и представляющее группу чешуйчатых лишаев. Наиболее распространенным является псориаз кожи головы. Существует в виде крупного образования на коже, либо разрозненных мелких бляшек, между которыми находятся участки здоровой кожи. Зачастую является […]
            • Профилактика развития меланомы Меланома ногтей Разновидность онкологии, нередкая и довольно опасная — это подногтевая меланома. Данная злокачественная опухоль поражает пигментные клетки ногтей и кожи стопы и ладоней. На ее долю приходится 3?4% всех онкологических заболеваний. Раньше заболеванием страдали люди преклонного возраста. В последнее время участились случаи […]
            • Причина псориаза ногтей Псориаз ногтей Псориаз ногтей (псориатическая ониходистрофия) – разновидность проявлений хронического кожного заболевания неинфекционной природы, зачастую являющаяся началом общего поражения кожных покровов. Природа болезни – аутоиммунная, заключается в избыточной пролиферации клеток иммунной системы и кератиноцитов кожи, а также в […]
            • Профилактика заедов Почему возникают заеды на губах: лечение лекарственными препаратами и народными средствами Заеды в уголках губ (медицинский термин «ангулит») возникают у детей и взрослых. Весной, в период наибольшего дефицита витаминов, случаи обострений учащаются. Комплексное лечение позволяет избавиться от заед. сбои в работе эндокринной […]
            • Причина фурункулов на лбу Чирей на лбу Красненький прыщик, появившейся на лице может быть не таким безобидным, как кажется на первый взгляд. Фурункул на лбу — воспаление кожи, которое не просто вызывает эстетический дискомфорт, но и грозит серьезными осложнениями. Чтобы избежать страшных последствий, стоит знать правильные методы лечения и меры […]
            • Проявление псориаза на руках Псориаз в начальной стадии Так как проявляется псориаз на ранней стадии. спросите Вы!? Волнообразное течение псориаза обусловлено последовательной сменой определенных стадий в его проявлении, развитии и течении. Псориаз имеет 4 стадии своего развития: Начальная стадия (или ранняя стадия) Прогрессирующая стадия Стационарная […]
            • Причины возникновения мокнущей экземы Причины возникновения мокнущей экземы: методы лечения и профилактики В наши дни, распространены заболевания эпидермиса, это обусловлено плачевной экологической ситуацией, постоянными стрессами и рядом других немаловажных факторов. Очень распространённой болезнью можно назвать мокнущую экзему (лишай). Наиболее подвержены этому недугу […]
            • Причина дерматита пищевого Дерматит у детей Дерматит – кожное заболевание, локальное воспаление и покраснение кожи в отдельных местах тела. Дерматит у детей является следствием инфицирования, токсического воздействия или аллергии. Дерматит у грудного ребёнка проявляется в виде сыпей, корочек, покраснений. Рассмотрим причины появления дерматита у маленьких детей и […]